Автор: anti-colorados

Того ж Сахарова сьогодні напоїли б чаєм із полонієм або намастили б ручку дверей його квартири «Новічком», і все. Але такі обдаровані фахівці, а тим більше – технарі, не могли потрапити на совковий Олімп. Там була публіка з організаторським хистом і партійною освітою. А всі, хто знає, що таке партійна освіта, добре розуміють рівень цих «спеціалістів».

Система відтворювала сама себе, і нагору випливали люди або з конторською, або з партійною освітою, де в обох випадках основний акцент робився на ідеології. А в загальновизнаному розумінні освіти це було абсолютно непотрібним багажем, і будь-яке порівняння з нормальними фахівцями з інших країн ця братва програвала начисто. Це все одно, що порівнювати Шопена з Шептуном, який грає на роялі без рук. Будь-який із совкових генсеків легко потрапляв під це визначення, і, як неважко помітити, нинішнє керівництво рф – зліплено з таких самих фахівців.

А якщо так, то воно успадкувало ненависть до тих, хто має класичну освіту і за визначенням вміє користуватися власними мізками для оцінки того, що відбувається. Саме звідси у путіна якась хвороблива залежність від шаманів, чародіїв, звіздарів та інших діячів невидимого фронту. Звідси ж і ненависть до Пороха, який володіє півдюжиною іноземних мов та є дипломованим дипломатом. Босяцьке мурчання путіна просто йшло у простір, і це при тому, що Порох може зобразити таку триповерхову конструкцію, що в путіна аж шкарпетки пітніли.

Але повернімося до іменинника – Романа Шухевича і тих, від кого у кремлі й зараз трапляються напади падучої і смердючої. Як видно з попереднього матеріалу, він був всебічно освіченою людиною і мав як інженерну, так і музичну освіту. Степан Бандера закінчив курс навчання у Вищій інженерній школі у Львові, але не встиг скласти іспит, бо був заарештований за свою політичну діяльність.

Про Михайла Грушевського навіть говорити нема чого, бо, маючи широку наукову діяльність, він був такою кісткою в горлі більшовиків, що його краще взагалі не згадувати. Симон Петлюра, на відміну від Сталіна, здобув повну семінарську освіту, вів активну журналістську діяльність і, як мінімум, володів кількома мовами. Павло Скоропадський мав повну військову освіту.

Тож країна невігластва і бидла, яке перемогло, створила чіткий ідентифікатор «свій-чужий». Розумники з іншою, нормальною освітою вважалися ідеологічними ворогами та підлягали повному знищенню. Це на собі відчули Польща, країни Балтії та Україна. Більшовики прагнули знищити цвіт нації, залишивши «маси», з якими вони вже навчилися працювати. Тому від Катині до Колими в безіменних могилах лежать ті, хто самі, їхні діти та онуки ніколи не опинилися б у 73% і, більше того, зробили б міцнішим стрижень нашої нації.

Ну, і на завершення: це ж саме програвалося в нинішній війні з росією. Згадаймо, хто воював та гинув з нашого боку. Нещодавно поминали соліста Паризької опери Василя Сліпака, який загинув від рук російського снайпера 29 червня 2016 року. Він був всесвітньо відомим, мав кар’єру, освіту, але приїхав воювати за свою батьківщину з тим підлим ворогом, з яким воювали покоління наших предків.

Але тут варто згадати ще деяких людей, які одного разу (можливо) наважаться розповісти свої дивовижні історії, що сталися на війні. Йдеться про успішних бізнесменів з чудовою освітою, в тому числі й західною. Ці люди володіють кількома мовами так само добре, як і стрілецькою зброєю, а крім того, вміють настільки віртуозно розписувати противника холодною зброєю, що це вже є мистецтвом.

Так от, у певний момент ці люди брали невелику відпустку за власний кошт, а іноді – й злодійський лікарняний, після чого зникали зі столичних офісів на кілька днів. Їхні співробітники думали, що ті зникли, щоб побенкетувати, погуляти чи просто відпочити, але вони, майже ніким не помічені, додавали роботи російським військовим обліковцям щодо заповнення графи «Вантаж 200», а потім – поверталися на свої робочі місця, як ні в чому не бувало. І ніхто з їхніх колег навіть не запідозрив, що ось цей дивакуватий шеф, який з шумом приїжджає на роботу на своєму дорогому мотоциклі, насправді вклав роту противника власною рукою і тільки посміхається, коли йдеться про війну.

Це – те саме протистояння, яке ми бачили у виконанні Бандери та Шухевича, лише іншими засобами. Це все одно, що професор Преображенський вирішив взяти до рук снайперську гвинтівку великого калібру і таки вирішив зменшити кількість Шарикових і Швондерів. Якщо хтось із них одного разу надумає розповісти щось подібне, ми надамо цю можливість прямо тут.

А це означає одне. Так, орки підліші, ніж хтось інший, так, вони не дотримуються жодних правил, але ми розумніші за них, і тому ми переможемо!

Від Svitlana

2 коментар до “Ще одна гостра грань (Частина 4)”
  1. Не варто радіти, українська середня школа з новітьними підручниками також кує ідіотів, особливо з фізики та математики. Мав змогу пересвідчитися.

  2. Дякую за статтю. Маю надію, що цього разу Тесей обрубає Прокрусту вже не ноги, а знесе його абсолютно дурну божевільну антилюдську московську голову.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *