Крім того, добре відомо про те, що Петруха був схильний до різноманітних інженерних хитрощів. Так, усім відомі імена винахідників повітряної кулі та гільйотини, але мало хто знає, що геніальний на всю голову цар випередив товаришів винахідників на кілька десятків років, причому – поєднав два ці відкриття в одному. Цей винахід, якби він його придумав просто сьогодні, отримав би найвищу нагороду із врученням медалі героя з закруткою на спині. Називався він «дерижопель». Тут потрібен невеликий екскурс в історію.

Напевно, багато хто в курсі того, як молодий цар вештався у країнах ЄС і старанно там збирав усілякі враження, зокрема – венеричного характеру. За його відсутності в москві спалахнув заколот стрільців. До його повернення заколот був придушено і призвідників бунту стратили. Але після прибуття до москви цар заявив про те, що йому «маловато будет», і наказав стратити вже не тільки призвідників, а й учасників заколоту. На червоній площі поставили цілий ряд плах, щоб страти ішли в промислових масштабах, і молодий цар, ще при здоров’ї, сам рубав голови, доки не втомився.

Із плином часу потяг до різноманітних страт у нього не зник, але сили вже були не ті, і він винайшов покарання, яке більше ніде не використовувалося і було його особистим досягненням, за що канонізувати його в нинішній росії просто необхідно. Покарання полягало в тому, щоб жертві у відоме місце вставляли трубку і надували її ковальським міхом до стану, доки внутрішні органи не починали лопатися. Особисто мені не траплялося нічого подібного ні до Петрухи, ні після нього. І, між іншим, це був не єдиний живодерський винахід царика. Тому канонізувати його просто необхідно, публіці це зайде на «ура».

Утім, така ініціатива нинішнього царя поставила в глухий кут навіть попів. Вони були готові канонізувати самого прутіна, а от із Петрухою все виявилося вкрай несподівано. Тому зараз там думки розділилися, і виглядає це так:

«У Церкві поки не знають, чи буде запущено процес канонізації імператора Петра. Низка його дій щодо православ’я була, як відомо, досить неоднозначною. Але багато наших співрозмовників схиляються до того, що Петра I до числа святих зарахують. Адже патріарху Кирилу треба чимось відповісти на закиди недоброзичливців, що він не може адекватно захистити росію молитвами від паливної кризи».

Словом, питання канонізації, як і все інше, вирішує особисто прутін, тільки нести відповідальність за свої рішення він категорично не хоче і в нього завжди знаходиться хтось, на кого він спихає провину, та хоч на Зінку. А тим часом москвичі з жахом пишуть у поки що не закритий Телеграм про те, що в москві з бензином стає дедалі гірше. Сьогодні, в неділю, він уже почав зникати із заправок повністю. Один із дорогих москвичів виклав відео з послідовним відвідуванням восьми заправок, і на жодній з них бензину немає. А от якщо канонізувати Петруху, все одразу й налагодиться… Чи ні?

4 коментар до “Бензиновий чинник (Частина 3)”
  1. Автор усе переплутав: в москві з бензином не стає гірше, гірше стає без бензину. Це як Нечорнозем’ї за часів СРСР:
    – Як там у вас на Волзі з продуктами?
    – С продуктамі у нас хорошо, очень даже хорошо… А вот бєз продуктов плохо…

  2. “Одну бояриню посадили на натягнуту мотузку та тягали вздовж ней поки тіло не розпалось навпіл…” Автор спогадів очевидець-іноземець,прізвище так не скажу відразу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *