Автор: anti-colorados
Тут ми просто відштовхнемося від безперечно правильного методу оцінки, яку вони роблять, а саме: всі, хто проти іранської ядерної програми, – друзі, а хто за неї – вороги. Або: той, хто діє на сповільнення програми, – друг, а той, хто її прискорює, – ворог. Це просто винесемо на поля і поглянемо на те, кому ж вони співають гімни й кантати і навколо якого постулату вони розвивають свої теорії.
ШТАТИ
У п’ятницю Додік знову запровадив тарифи проти товарів із Канади. І це після того, як Верховний суд прямо йому вказав на те, що запровадження податків та мит не входить до повноважень президента і такі речі може робити виключно Конгрес. Але Додік вважає себе імператором і тому – чхати хотів на конституцію, на яку вказав суд, і, власне – на сам суд. А сьогодні він потішив публіку новою ініціативою і просуває рішення про перейменування озера Онтаріо на кордоні з Канадою на Американське озеро.
Як ми пам’ятаємо, він уже перейменував Мексиканську затоку на Американську, і тут треба було б уже підключатися психіатрам, але, як відомо, у Додіка зараз такий імунітет, що він може хоч прапором підтиратися, хоч поставити жердину для стриптизу в Овальному кабінеті, – йому ніхто слова не скаже проти. І ось дії цього пацієнта всерйоз обговорюють ізраїльські оглядачі. Але це все просто свіжі, хоч і показові деталі щодо того, хто зараз є головним борцем із ядерною програмою Ірану.
Але, крім суто саркастичних нюансів цієї теми, є й фактичний бік справи, і загалом її слід розглядати з двох точок зору в будь-якій послідовності. Але візьмемо ближню із них. Влітку минулого року, після ударів надважкими бомбами по ядерних об’єктах Ірану, Додік заявив про те, що збройову програму зупинено, а збагачений уран – знищено. Тобто – проблему вирішено.
Ще тоді буквально всі провідні розвідки світу висловили глибокі сумніви щодо таких бравурних заяв Тромба просто тому, що ці удари було завдано в найостаннішу чергу. Простіше кажучи, Ізраїль уже десять днів прасував те, що міг дістати своїми озброєннями, але не ядерні об’єкти в скельних породах, а під саму завісу ВПС США скинули кілька цих бомб. Однак фокус у тому, що йдеться про приблизно 500 кг урану, і його, з урахуванням ситуації, за ці десять днів можна було вивезти куди завгодно хоч на легковому автомобілі, що одразу зробило ядерну програму «невбивною».
Так, якісь центрифуги було знищено або пошкоджено, але збагаченого урану виявилося достатньо для виготовлення 10–12 ядерних пристроїв, для чого вже не обов’язково мати громіздке обладнання. Простіше кажучи, удар такими бомбами по ядерних об’єктах треба було виконувати насамперед, поки бородаті не вивезли уран. Але Додік чекав, поки ЦАХАЛ максимально придушить ППО, щоб не зазнати втрат власної авіації. Звідси запитання: чи настільки він хотів поховати збагачену речовину в скельних породах? Адже, за великим рахунком, саме така послідовність дій була більше схожа на імітацію, ніж на реальні дії. Саме на цю невідповідність дій підсумковим заявам Додіка і вказували фахівці провідних розвідок. Але набагато цікавіша картина розгортається з інших точок зору, що віддалені від цих подій на кілька років, але в яких Тромб брав найбезпосереднішу і ключову участь.
(Далі буде)