Автор: anti-colorados
А там було на що подивитися. Згадаймо ще одну легенду про те, що у червоної армії було старе озброєння і що вона просто не встигла переозброїтися, а у німців було все нове, і тому вони перемагали червоних армійців і, зокрема, їхні танки. Але спробуймо розібратися, що означає «старе озброєння» стосовно танків. Совкова історіографія рідко тицяє пальцем у щось конкретне, але в цьому випадку всім мало бути зрозуміло, що застарілими називали танки Т-26 або копію Vickers Mk E, розробки британського холдингу Vickers-Armstrongs від 1930 року. Совок налагодив його виробництво у 1931 році і зняв з виробництва лише на початку війни.
Тобто це була машина, яка на момент «найбільшої танкової» була в серійному виробництві. А якщо так, то вона не могла бути застарілою за визначенням. Навіть зупинка виробництва не робить машину застарілою. Так, наприклад, винищувач F-22 було знято з виробництва у 2011 році, але хто може назвати його застарілим? Крім того, F-22 не випускався саме в тому вигляді, в якому його запустили в серію. Наступні партії було оновлено відповідно до сучасних вимог, і загалом він налічує понад 50 модифікацій. Ніхто не здійснює модифікацію явно застарілої техніки.
Чи візьмемо будь-які танкові війська в будь-якій країні. Так, у рф основною масою танків є модифікації Т-72, які пішли в серію ще в 1973 році, і цій лінійці скоро буде 50 років. Танки Т-80 було прийнято на озброєння через три роки, у 1976 році. Навіть «найновішому» танку Т-90 скоро виповниться 30 років, бо він надійшов у серію ще в 1992 році. І, зауважимо, якихось особливих трагедій з цього приводу нема.
Малувато буде? Гаразд. Танк «Абрамс» пішов у військо в 1981 році, і йому вже 40 років. Французький «Леклерк» пішов у військо у 1992 році, британський «Челленджер-3» – у 1983 році, ну, й тоді вже німецький «Леопард» пішов у серію у 1979 році. Тепер повернемося до танка Т-26 і ще раз зазначимо, що на початку війни він вироблявся лише десять років. Якщо він був старим, навіть будучи в серії й маючи 11 років віку, то як назвати всі згадані вище танки, більшість із яких уже давно не виробляються?
Але це – Т-26, і на полі бою залишилися танки набагато потужніші, ніж німецька промисловість взагалі могла випустити. Детальний розбір цих польотів влаштував Віктор Суворов, і багато хто, мабуть, це читав. Однак німецькі танкісти побачили, що совкові зразки техніки, починаючи з Т-34, яких уже були сотні, і до важких танків КВ, перевершували все, що мав Вермахт, за всіма позиціями.
Заради цікавості можна зайти на будь-яку сторінку, де є опис танка, й подивитися, які позиції там вважаються ключовими: калібр гармати (гармат), товщина броні, тип і потужність силового агрегату, запас ходу… і в усіх відношеннях совкові танки вигравали. Щоправда, часто доводиться чути про те, що німецькі танки мали одну, але суттєву перевагу — сучасні системи зв’язку. Але тут совки навіть не зрозуміли, яку пастку заклали самі собі.
Просто нагадаємо, що дуже багато великих бойових операцій, проведених під час Другої світової війни, починалися і навіть розвивалися в повному радіомовчанні. І, між іншим, більшість цих операцій таки були успішними. Це тому, що кожен знав свій маневр і був готовий його виконувати навіть без радіо. Головне було – отримати сигнал про початок операції, а далі все йшло за планом.
У цьому випадку це ще важливіше ось чому. Ворог оперував на чужій території, а совкові сили – на своїй. А це означає, що вони могли успішно діяти не тільки без радіо, а й навіть із заплющеними очима. У цьому плані вони мали явну перевагу над ворогом, але не вийшло. Це могло статися лише з однієї причини. Механізовані корпуси, які вступили в бій, не мали жодних оборонних планів та діяли за принципом «Куди дивлюся, туди стріляю». У них не було тренувань і навчань з ведення оборонних боїв, але це не означає, що планів не було взагалі. Вони були, але інші, і згідно з цими планами, події мали розгортатися набагато далі на захід, і ось там вони знали, що робити, а тут – ні.
І останнє, на що хотілося б звернути увагу. До 4:00 ранку 22 червня мотивація і у червоної армії, і у населення країни була більш ніж високою. Пропаганда була ефективнішою, ніж зараз. Психологічна готовність до війни була на місці. Якщо Марк Солонін вважає, що причини провалу в перші дні цієї частини війни були зумовлені небажанням воювати і небажанням війни, нехай зараз поцікавиться в рф, «хотят ли русские войны», і все стане на місце. Інша річ, що вони хотіли іншої війни. Вони хотіли вбивати і не хотіли, щоб вбивали їх. Тільки цю метаморфозу забезпечив Вермахт, а не щось інше.
Ось усе це і приховував совок, а тепер це приховує й офіційна історіографія та пропаганда московії. Ми просто підняли невеликий шматочок покривала над цією темою і тим, як фальсифікується історія, особливо – товаришем путіним. Але ми не дамо йому цього зробити і будемо поступово розгрібати червоно-коричневу муть, яка ллється з москви. А щоб підбити підсумок усього цього – маленька табличка, яку нам надіслали колеги.

P.S. Можливо, тут не очевидно. Чорне – загальна кількість, червоне – втрати, синє – вціліло. Ліворуч – Вермахт, праворуч – РСЧА.
Питання до пані Світлани: в словосполученні “Совкова історіографія рідко тицяє пальцем…” слово “рідко” здається трохи невмісним. Може, “нечасто”? Як вважаєте?
Власне, такий парадокс у діареї…
і рідко і часто… 😀 згадалось…
Ну так-то если в “великом и могучем” потомке верхнесолунского диалекта староболгарского языка жидко и редко разные слова с различным происхождением, то в українській мові рідко та рідко – омоніми. І напевно походження у них від одного слова мабуть ще прасловянської мови-Фасмер в допомогу. Але якщо чийсь витончений слух (“курячий фрукт” з тієї ж опери, ага) це старовинне слово бентежить, то дійсно можна вжити якийсь синонім.