Автор: anti-colorados
А цей відчай якраз і походив від тієї катастрофи, яка розгорнулася в західній частині України, де було зосереджено потужне ударне угруповання, про масштаби якого німецьке командування мало не зовсім адекватне уявлення. Схоже, що саме те, що доповідали у ставку командири польових частин, зрештою й змусило Гітлера повернути напрямок головного удару на південь, щоб не залишати у фланзі цього монстра.
І ось настав час спростовувати казки, які супроводжували основну легенду про раптовий удар. Робити ми це станемо не у хронологічному порядку, а в канві оповіді, і при цьому будемо піддавати критиці не тільки совкові легенди, а й версії викривачів совкових легенд.
Отже, згадаймо, як довго нам розповідали про те, чому Гітлер особисто, всупереч рекомендаціям Генштабу, повернув свої ударні сили на південь. Нам розповідали про те, що Гітлер хотів захопити промислові центри Донбасу та Подніпров’я. Деякі фахівці відчули, що від цієї версії сильно смердить совковою пропагандою, і розробили нову. Виявляється, 22 червня було обрано тому, що треба було зібрати врожай зернових на полях України, щоби поповнити свої продовольчі запаси. Це було вже краще, але не набагато.
Ці версії руйнуються з усіх боків, але їх продовжують використовувати як щось саме собою зрозуміле. На всій цій маячні можна було б поставити крапку, просто виходячи з динаміки розгортання військ Вермахту, чи спертися на пряму мову начальника Генштабу сухопутних військ Франца Гальдера, який докладно пояснив усе, починаючи від часу початку операції і до зміни напрямку основного удару на південь від москви. Він прямо написав про те, що фюрер поставив завдання знищити південне угруповання противника. При цьому він нічого не говорив ні про промислові центри, ні про збір урожаю. Було поставлено чітку військову мету.
Ну, гаразд, залишмо осторонь слова Гальдера, а просто уявімо собі ситуацію так, як нам її описують «історики». Величезний план «Барбаросса» було виписано у найдрібніших деталях, а стратегія здійснення основного удару на москву опрацьовувалася та обґрунтовувалася безумовно і багаторазово. І ось війська йдуть до Смоленська, і тут фюрера осяює, і він каже своїм військовим: «Стояти! Ідемо на південь, бо там є шахта «Шахтарська Глибока» і Макіївський молокозавод». Тобто совкова пропаганда та різного ґатунку історики роблять із читачів ідіотів просто на рівному місці. Всі ці чинники, безумовно, враховувалися при розробленні плану, і якби справді були потрібні промислові центри та врожай, то операція мала б інший вигляд. Але навіть це можна опустити, а казка все одно порветься.
Ось ударна група військ отримала наказ іти на південь, і врешті-решт вдалося захопити промислові центри і врожай. Це що ж, сильно допомогло Вермахту? Та нічого подібного! З самого початку було зрозуміло, що більшовики руйнуватимуть цю промисловість і наскільки можна – знищуватимуть урожай, щоб той не дістався противнику. Тобто приз тут був такий собі. Щоб якось відновити ту саму промисловість, треба було витратити кілька років і величезні кошти, а віддача з’явилася б лише через роки. Урожай не міг бути самостійною метою просто тому, що до літа 1941 року Вермахт мав найкраще за всю свою історію постачання. Та сама Франція могла легко перекрити потреби в основних продуктах, у тому числі і у пшениці. До речі, німці платили французьким фермерам чесну ціну і нічого не забирали, тож тим було вигідно продавати свою продукцію німцям, бо платоспроможність французького населення різко просіла. А якщо так, то єдиною метою повороту на південь було знищення ударного угруповання червоної армії на території України. І не в останню чергу на це вплинуло те, що німецькі військові побачили під Дубном у тій самій танковій битві.
(Далі буде)