І тут несподівано стає очевидною головна вразливість ворога, а саме – його габарити. Як було сказано вище, велика кількість ресурсів привчила ворога витрачати їх у таких кількостях, у яких будь-яка інша армія просто не може собі дозволити. І тут уже справа не просто у грошах і вартості цих ресурсів. У минулі часи, коли артилерійські дуелі були найактуальнішими, на полі бою витрати снарядів становили 1/10 на користь ворога. Тут ми не будемо міркувати про точність ураження цілей, а просто зазначимо, що одна справа – підвозити один снаряд на день (умовно) чи десять снарядів. А коли бої йдуть довго, то різниця зростає на порядки, і коли йдеться про підвезення тисячі снарядів та десяти тисяч, то тут з’ясовується проблема розміру.
ІДІОТ У КУБІ
Але найцікавіше – територія. Ворог завжди вважав величезну територію своєю головною перевагою, для цього були свої підстави. І навпаки, з першого дня широкомасштабного вторгнення вся територія України прострілювалася наскрізь, що нівелювало поняття «прифронтова зона» і «тил». А ворог довгий час мав чітко виражені та структуровані тили. І тепер ці розміри почали грати проти нього. Скажімо так, за всіх розкладів у нас завжди буде кратно коротшим плече логістики, і навпаки, ворог має настільки розтягнуті комунікації, що просто через свої розміри вони стають вкрай уразливими, якщо з’являються засоби ураження, здатні дістати ці віддалені пункти і шляхи логістики.
Тобто саме це – фізична вразливість ворога, і він із цим нічого не може вдіяти, і головне – він не може відповісти дзеркально саме тому, що наша логістика набагато компактніша. А тепер – простий приклад того, як це працює проти самого ініціатора війни. Просто умовно скажемо, що всі НПЗ європейської частини противника вже виведено з ладу, але поки що працює гігантський Омський НПЗ, який може хоч і не повністю, але значною мірою компенсувати потужності, які вибули. Але вироблений там бензин повинен подолати дві тисячі кілометрів по не дуже густій мережі залізниць, щоб доставити його до москви. А як ми знаємо, зараз так везуть бензин навіть із Ангарського НПЗ. І ось це – наша природна та потужна перевага. Як її використовувати, наші фахівці знають краще за мене і, по суті, вже системно її використовують.
І ось із усього, описаного вище, випливає простий висновок. У тому вигляді, в якому зараз перебуває курник у міжнародно визнаному стані, він має надмірну територію, яку він не здатний ефективно захищати і забезпечувати логістикою. Це вже очевидно всім, хто уважно стежить за ходом війни. Тому захоплення нових територій – чистий ідіотизм, а захоплювати повністю випалену землю, яка потребує гігантських грошей на приведення її в більш-менш пристойний вигляд, може тільки ідіот у кубі. І чим наполегливіше він намагається це робити, тим більшу ціну йому доведеться заплатити. І ця ціна може виявитися вищою, ніж вартість усього курника. Приблизно так це виглядає просто зараз, а завтра цей вигляд буде ще більш категоричним та ультимативним.
Тобто, згідно з теоретиками військового мистецтва, прутін уже прос*ав ті переваги, які він мав на початку 2022 року, і зараз його єдина фундаментальна вразливість, яка не підлягає зміні, почала працювати проти нього з тенденцією збільшення обертів. Причому ці оберти збільшуються експоненційно, і ефект наближення стає просто відчутним. Можливо, в цих міркуваннях щось упущено, і якщо хтось помітив ці прогалини – пишіть, ми опублікуємо ці міркування на продовження теми.