Авторка перекладу: Світлана
СУТЬ ВІЙНИ
Теоретики військового мистецтва так чи інакше намагалися пояснити суть війни як таку, а потім – її основні правила та особливості. Від Сунь-Цзи до фон Клаузевіца і Мольтке – всі намагалися пояснити суть війни, виходячи з систем цінності своїх епох. Ну, а якщо спробувати пояснити це просто і зрозуміло для всіх епох, то війна – це боротьба за ресурси. Ця мета може бути прямою і явною, а може виявитися замаскованою чи непрямою, але все одно йдеться про ресурси. Ну, а якщо зовсім просто, то війна – це масштабний, масовий грабіж, хоч і прикритий якимись квітчастими цілями. Звісно, йдеться про війну, яка розв’язується ініціативно.
Але зрозуміло, що, починаючи війну, практично ніхто прямо не скаже про те, що добре було б пограбувати сусіда. Для цього знайдуться ідеологічні, релігійні чи інші прикриття, які є обов’язковими не лише через красу самої конструкції приводу. Справа в тому, що більша частина ресурсів, на які претендує ініціатор війни, повинні дістатись невеликій жменьці ватажків країни та армії, а решті треба розповісти гарну казку про те, чому вони повинні вбивати і чому вони самі можуть виявитися вбитими.
До речі, наша війна – класика жанру, і вона є колоніальною війною за ресурси. Просто зараз у середовищі ворожого бізнесу калібру «вище середнього» шириться різке охолодження до війни, що йде п’ятий рік. І загалом усі, хто описує ситуацію в надрах курника, зазначають, що цю публіку не накрив пацифізм і що вони не проти війни як такої, адже ще вчора вони її підтримували, а проти такої війни, яка йде в Україні. І тут мова не тільки і не стільки про те, що до них почало прилітати і життя стало складнішим. Про що можна говорити, якщо товариші давно виправили собі щонайменше один або й кілька паспортів, у тому числі європейських та американських, а тому вони легко можуть виїхати до теплого та безпечного моря, плюнувши на дефіцит пального, удари дронами і ракетами.
Власне, просто зараз у Європі цієї публіки – як бруду. Їм там є де й за що жити, і тому ті чинники, які прямо впливають на чернь, їх абсолютно не стосуються. Якщо в них немає схильності до мазохізму, то вони просто подовгу не бувають в межах курника, а здебільшого сидять десь далеко від усієї цієї метушні, проте навіть у такій ситуації вони розчаровані війною вже остаточно. І сталося це саме через суть війни.
Адже вже не є таємницею, що активи захопленої швидко і без бійки України вже було розписано на конкретні клани, і ті були зацікавлені у швидкому падінні сусідньої країни, але не склалося. Начебто спочатку все пішло так, як вони собі й уявляли, але потім усе змінилося. Мало того що наступ припинився, то він йде таким чином, що практично все, що вдалося захопити, зруйновано настільки, що потребує величезних ресурсів хоча б для часткового відновлення.
А вони ж хотіли все отримати на блюдечку і так, щоб тільки змінити вивіску. Ну, а тепер уже всім зрозуміло, що цар не має ні хитрого плану, щоб хоча б частково повернути те, що вони хотіли, ні розуміння, як узагалі відповзати з цієї ситуації. У результаті вони просто втратили надію отримати свою частину пирога, звідси – й антивоєнні настрої, яких страшенно бояться у кремлі. Гопник прутін виявився бездарним і, найголовніше – негнучким і не здатним вчитися впродовж п’єси. Звідси й розчарування війною в тому вигляді, який тільки і доступний для прутіна.
(Далі буде)
Війна за ресурси-це 14-18 сторіччя,потім вона перетворилась на “війну за ринки збуту”,бо можно нахапати землі,людей та інших ресурсів да так і сидіти на них у феодалізмі,а конкуренти торгують дешевими виробами масового виготовлення по всьому світу,а тебе туди не пускають. “Є”-єкономіка!