Але це ще не все. Через те що війна не дала того, на що розраховували путінські бізнесмени, а їхня підтримка все ж таки необхідна, то просто зараз набирає обертів «канібалізація бізнесу». Тобто прутін задовольняє апетити вже не всіх тих, хто підтримав війну, а свого ближнього кола шляхом пограбування майна всередині країни. Саме цю мету переслідує новий переділ власності. Якщо не вдалося віддати друзям українські заводи та фабрики, їх відбирають у власних бізнесменів далекого кола і передають бізнесменам кола ближнього.
Ну а ті, хто вміє читати між рядками, навіть із повідомлень преси роблять правильні висновки про те, що ресурсів для переділу залишилося зовсім небагато і тепер вони згодовуються найближчим для царя людям. А все тому, що війна не дала нових ресурсів, на які всі розраховували. Тому багато хто робить свої висновки з таких текстів ЗМІ:
«Найбільшими одержувачами коштів від Фонду президентських грантів стали проєкти, пов’язані з матір’ю коханки глави держави Аліни Кабаєвої, та Паралімпійським комітетом росії (ПКР), до керівництва якого входять колишні члени Подольського організованого злочинного угрупування (ОЗУ)».
Те, що прутін сам був частиною Тамбовського ОЗУ, – відомо всім, як відомо й те, що він ніколи остаточно і не втрачав зв’язків із верхівкою злочинного світу. Ну, а те, що він пускає на прокорм різні активи для кабаєвського клану, – дзвіночок для всіх. Той, хто вміє робити тверезі висновки, – добре розуміє, наскільки все погано, якщо прокорм уже йде такими ганебними для рівня царя способами.
ХІД ВІЙНИ
Згадані теоретики військового мистецтва особливу увагу приділяли чинникам, які прямо впливають на можливу реалізацію військових планів, і особливо Сунь-Цзи заповідав ніколи не розпочинати війну, поки немає якоїсь помітної та стійкої переваги над ворогом. Це було зашито в базові принципи початку війни, коли її ініціатор повинен мати вибір місця й часу її початку. Тобто якщо ти прагнеш війни, то ти повинен мати вибір цих двох ключових чинників. А далі він описував, що має на увазі під чинником часу, і в цьому пункті він докладно пояснював його складові. Там якраз і йшлося про переваги.
Зазвичай до цих переваг відносять чисельність армії, її оснащеність передовими озброєннями, її вишкіл, згуртованість, керованість та стійкість. Напевно, є ще щось, але принцип зрозумілий. Для початку війни ти маєш час для того, щоб зібрати достатню за чисельністю армію. За цей час ти маєш її оснастити, навчити й підготувати до бойових дій, і доки такої готовності немає, то не можна переходити до вибору місця битви. Загалом це зрозуміло і не вимагає додаткових пояснень, а в нашому випадку лише зазначимо, що суто теоретично у прутіна були всі підстави вважати, що необхідні переваги він має, а тому треба було просто вдало вибрати час для короткого і нищівного удару.
Але тут він опинився в полоні власних помилок, заснованих на совковій пропаганді. Якщо відкинути пропаганду й тупу ідеологію та подивитися на ті війни, які вів совок, то найбільш вмілою, винахідливою та кмітливою частиною совкової армії завжди були українці. Ті, хто пройшов лави совкової армії, можуть згадати свій досвід і порівняти те, як виглядала рота, старшина якої був українець, і рота, де старшиною був росіянин, і нехай згадає, як діяла рота, де командиром був українець, і порівняти це з тим, де ротним був росіянин. Та й у його армії зараз найбільш умілими є обрусілі українці, які забули своє коріння.
(Далі буде)