Ядерна угода (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Давня мудрість «Якщо в тебе є фонтан – заткни його» повною мірою стосується не тільки особисто Тромба, а й усього того, що спливло і тепер плаває на самому верху після президентських виборів США 2024 року. Це стосується буквально всіх, починаючи від його віце Венса і закінчуючи рештою публіки, в тому числі главами Пентагону, розвідки та Держдепартаменту. Згідно з наведеною мудрістю, можна суто теоретично уявити ситуацію, коли вся ця гоп-компанія, прийшовши у владу, зайнялася бальним танцюванням, кордебалетом, гольфом, грою на більярді та іншими корисними речами, час від часу виїжджаючи за кордон, щоб там знятися в групових фото і штовхнути безневинні речі про покращення всього та про прискорення руху вперед.

Просто уявімо, що вся ця публіка займається саме цими речами, а не приєднанням Гренландії з Канадою чи ядерною програмою Ірану, – наскільки у світі було б спокійніше, простіше та передбачуваніше. Скільки зайвої дикості та відвертої деменції просто залишилося б за кадром, не призводячи до глобальних потрясінь. Але ні, ця публіка лізе у всі дірки і там влаштовує катастрофу. Ось і зараз під виглядом боротьби з іранською ядерною програмою команда веселого банкрута трясе світ просто в режимі лихоманки. При цьому ніхто не може відповісти на просте запитання: чому саме Іран?

Справа в тому, що ще в першій каденції Додік узявся за вирішення іншої ядерної програми – в Північній Кореї. Він мамою клявся, що знає, як саме роззброїти КНДР так, щоб у чучхе не залишилося ядерних боєголовок. При цьому, на відміну від Ірану, він особисто зустрічався з пухтієм, а до того моменту, коли вся ця циркова вистава зруйнувалася, звіти його адміністрації та американська преса видавали заяви, ідентичні тим, що робляться й зараз, мовляв, залишилося ще трохи, і питання буде вирішено повністю та остаточно.

При цьому сам Додік закликав усіх уважно стежити за його діями, бо це буде майстер-клас дипломатичних переговорів нової ери. Тоді він не соромився згадувати свою книжку про мистецтво ведення переговорів, тим самим роблячи рекламу своїй «нетлінці». Але дуже скоро все обвалилося, а товстий любитель зенітних кулеметів ще й потролив старого ідіота після того, як послав його в бік Тонкінської затоки. Але тоді верхівка правлячої партії все це списала на те, що великий переговорник повинен був зосередитися на внутрішніх проблемах – імпічменті, підготовці до виборів, знову ж таки – розпочатій процедурі другого імпічменту, і так далі.

Усе це немовби натякало на те, що, повернувшись до Білого дому, Додік мав би взяти реванш і з новими силами забезпечити тиск на КНДР і Китай для того, щоб досягти мети, яка вислизнула в першій каденції. Але, як виявилося, ця тема його взагалі ніяк не приваблює, і наскільки можна зрозуміти, на неї накладено щось на зразок табу. Тому великий комбінатор зайнявся новою ядерною проблемою, не вирішивши старої. І тепер з’ясовується, що не тільки сам Додік, обтяжений віком та поганими звичками, які позначилися на ньому за роки міцної чоловічої дружби з Епштейном, а й його найближче оточення демонструє зразки втрати адекватності. При цьому люди в його оточенні мають явно молодший вік, і запідозрити їх саме в абераціях вікової зміни психіки навряд чи можливо. Однак вони несуть дикість таку саму добірну, як і їхній шеф.

(Далі буде)