Великий руйнівник (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

СПРАВИ ПОТОЧНІ

Минулого тижня аж до вихідних Додік продовжував своє циркове шоу «Розхитай ринок нафти», для чого використовував тему іранської війни як важіль для розхитування. За минулий тиждень там двічі підписували ганебний меморандум і стільки ж разів робили заяви про те, що ніякого миру не буде, а будуть масовані удари. Зрозуміло, що всі ці заяви впливали на ринок нафти, підвищуючи і знижуючи ціну. Амплітуда коливань уже втратила свої максимальні значення, проте поки Додік не придумав ще щось, що може приносити гроші з повітря, він експлуатує цю тему.

І тут уже справа не в тому, що, відчуваючи свою повну безкарність, шахрай використовує вже затерті до дірок трюки, а в тому, як у США цього старанно не помічають і продовжують підігравати шахраю. Під цей шум бородаті виторговують собі всілякі ніштяки, і наскільки можна зрозуміти в потоці цієї каші, без якихось твердих домовленостей щодо ядерної програми і при чинному режимі повного виключення питання іранської балістики, до неділі рушники отримали зняття ембарго на поставку нафти, хоча, якщо знати стиль Додіка, все може змінитися в один момент.

Власне, тут немає нічого нового й дивовижного. Лакмусовим папірцем цього процесу є ведення переговорів з Іраном через абсолютного профана в дипломатії – Віткоффа. Якби сталася якась кардинальна зміна політики США на цьому напрямі, цього діяча мали гнати з Вашингтона мокрими ганчірками і, можливо – до найближчого суду. Але поки Додік грає в біржові гойдалки, Віткофф – найкраще, що можна придумати для цієї мети.

Дивлячись на цю картину, хтось може сказати про те, що тут немає нічого дивного і так поводився б будь-який безпринципний і жадібний шахрай, який опинився біля керма будь-якої країни, чи то росії, чи Угорщини, чи США. Сам психотип такого діяча просто кричить про те, що його дії буде орієнтовано виключно на особисту вигоду, а на решту йому буде глибоко начхати. Але в тому й річ, що разом із низкою афер, якими є його тарифи та війна в Ірані, він виконує речі, що ніяк не наповнюють його кишеню, зате гарантовано руйнують статус Америки навіть не як наддержави, а вже просто адекватної, солідної країни.

При цьому такі дії виконуються у взаємодії тільки зі своїми союзниками, водночас із екзистенційними ворогами і противниками Додік не демонструє навіть сотої частки того хамства, яке він допускає щодо лідерів країн і просто країн, які завжди були поряд зі Штатами та підтримували їх, визнаючи лідерську позицію Вашингтона. Тепер це закінчилося, і швидше за все – безповоротно. По суті, за півтора року свого правління Тромб став могильником усього того, з чим асоціювалася повоєнна Америка впродовж 80 років.

Останній скандал із прем’єр-міністром Італії Мелоні – яскравий, але не єдиний приклад цього. Тромб легко переходить на особистості і вже відпускав персональні образи низці лідерів європейських країн: Італії, Франції, Німеччини, Іспанії, і це – не остаточний список. Те ж саме він робив і на адресу прем’єра Канади – країни, яка була найвірнішим союзником США, але вже такою не є. Під гаслом «Зробимо Америку великою знову» Додік зруйнував залишки цієї величі, і не просто зруйнував, а зібрав їх у купу і змив в унітаз так, щоб повернути це вже було неможливо.

(Далі буде)