Як відомо, політику партії та уряду суворо доносили до мізків громадян, а в кого мізки погано вбирали цю політику, їх прочищували за допомогою кулі. Тому таку установку вождя і учителя було спущено вниз, і армія вважала, що її чекає бліцкриг, хай і важкий, але не такий, як у Фінляндії.
У свою чергу, німці уважно стежили за діями РСЧА і робили свої висновки про її стан та можливості. Після закінчення Зимової війни у Берліні зрозуміли головний принцип дії совкової армії – лобові атаки без особливого підрахунку втрат. Там чітко вловили, що бойове планування здійснюється без урахування поняття «прийнятні втрати», що є найважливішим критерієм ефективності дій армії. Зрештою, там оцінили рівень військового мистецтва совків – «нижче плінтуса». Збереження ретроградів Будьонного та Ворошилова на найвищих військових посадах свідчило багато про що, а нова кров в особі Жукова лише підтверджувала їхню думку. Як випливає з подальших подій, під час планування та проведення операції «Барбаросса» німецьких військових не хвилювала чисельна перевага совкової армії. Не вразила й перевага в окремих видах озброєнь (як вони вважали, бо насправді перевага була за всіма компонентами озброєнь).
У результаті виникла дивовижна ситуація. Сталін і його кишеньковий «геній» Шапошников відштовхувалися від принципів Мольтке і Клаузевіца, які мали б дотримуватися німецькими військовими педантично і беззаперечно. Тобто вони вважали, що Гітлер банально не наважиться нападати на совок, знаючи про чисельну перевагу їхньої армії. Просто цей факт мав стати сигналом «стоп» для початку будь-якої наступальної операції. І тут Суворов безумовно правий. Сталін вів зовсім іншу гру. Він був упевнений у тому, що Гітлер блефує, бо в здоровому глузді та твердій пам’яті не зважиться на наступ із такою розстановкою сил. Але в нього було інше завдання – не сполохати Гітлера, щоб його війська не закопалися в землю, а наскільки їх важко звідти діставати, він чудово пам’ятав з Першої світової війни. Але десь у середині червня, коли пішов вал донесень про нараду у фюрера і коли добре відомий план «Барбаросса» з блефу раптом став перетворюватися на щось дедалі реальніше, то навіть тоді його стратеги запевняли, що з такою щільністю військ, які совок уже розгорнув біля кордону, Вермахт ув’язне надовго, а до того часу на захід ішли війська другого ешелону і вантажилися війська третього ешелону.
Як результат, на стратегічному рівні війну було програно просто тому, що в москві не зрозуміли зміни критеріїв оцінки достатності військ для початку наступальної операції. Там не зрозуміли, що навіть більшій за чисельністю армії було поставлено оцінку «Незадовільно», що дало підстави німецьким військовим не перейматися співвідношеннями сил і засобів.
Але, як виявилось, совок виховував окупаційну, колоніальну армію, налаштовану йти вперед, незважаючи на втрати. А це закладає відсутність гнучкості в офіцерів середньої та нижчої ланки. Тому вони заточені на те, щоб померти, штурмуючи позиції противника. Мало того, вони розуміють, що інших наказів вони в принципі не отримають.
Тому ні на що інше ця армія просто не годилася, і коли в один момент вона опинилася на війні, якої не розуміє, армія драпонула і була розбита у зустрічних боях і котлах.
Загалом німецьке командування все вирахувало досить реалістично й точно, а в результаті поразка прийшла тому, що воно змінило напрямок головного удару, який було обґрунтовано і затверджено на самому початку, і це у вигляді передчуття було описано Гальдером у тому ж червні 1941 року.
Насправді захоплення чи оточення москви зіграло б найсильнішу психологічну роль. У бандитській державі холуї відчули б слабкість пахана, і жодна ставка в бетонному бункері на березі Волги його б не врятувала. Але було прийнято фатальне рішення про зміщення напрямку головного удару з простору між Ленінградом і москвою, на простір на південь від москви, що поставило крапку на початковому ході бліцкригу.
Другий момент, який виявився фатальним і зрештою призвів до поразки Німеччини та загибелі Рейху. У ранкових записах Гальдера, залишених 22 червня 1941 року, є думка, що зараз виглядає просто як містичний знак:
«На Далекому Сході малоймовірно, щоб Японія виступила проти Англії. Швидше, як Японія, так і Америка уникатимуть втягування у війну. Німеччина зацікавлена в тому, щоб утримати їх обох від вступу у війну, тому що в іншому випадку війна стане неозорою за тривалістю й засобами її ведення, і укладання миру в майбутньому стане вкрай складною і важкою проблемою».
Загалом Німеччина могла і повинна була завершити війну проти совка ще до зими. Для цього були сили, засоби та реалістичні плани реалізації цього завдання. Але це була б інша історія.
Приклад особистого керування=втручання гітлєра у справи Військового управління призвів до краху і фюлєра і Німеччини!! Такі ж втручання у справи військового керівництва проводить Оманський зеленський з кодлом кабміндічів з єрмаком!! Наслідки цього втручання — катастрофічні!!