І щоб закінчити цю тему цвяхом у труну совкових легенд, наведемо уривок із того самого зведення, але вже щодо авіації, де повідомлялися успіхи і втрати Люфтваффе у першій половині дня:
«Командування ВПС повідомило, що наші військово-повітряні сили знищили 800 літаків противника (1-й повітряний флот – 100 літаків, 2-й повітряний флот – 300 літаків, 4-й повітряний флот – 400 літаків). Нашій авіації вдалося без втрат замінувати підходи до Ленінграда з моря. Німецькі втрати досі становлять 10 літаків». Ще раз: втрати німецької авіації в першій половині дня, коли начебто найяскравіше проявився флотоводчий талант Кузнєцова, по всій лінії фронту від Чорного моря до Балтійського склали аж десять літаків! Скільки з цих збитих літаків припало на флот – важко уявити. Словом, совок виліпив ще одне «Куликове поле», але вже під прапором командувача бездарного флоту. І щоб поставити жирну крапку на цій темі, наведемо частину вже вечірнього зведення німецького генштабу 22 червня 1941 року:
«Командування ВПС повідомило, що за сьогоднішній день знищено 850 літаків противника, в тому числі цілі ескадрильї бомбардувальників, які, піднявшись у повітря без прикриття винищувачів, було атаковано нашими винищувачами і знищено».
Для того щоб не складалося враження про те, що німецький Генштаб приховував втрати, наведемо ще одну цитату з його донесення:
«Майор фон Бєлов доповів свої враження про дії танкової групи Гудеріана, при штабі якої він є офіцером зв’язку. Підтверджується, що 45-а піхотна дивізія, мабуть, даремно зазнала в районі Брест-Литовська великих втрат… (Необхідно. – Авт.) розслідувати дії 45-ї піхотної дивізії в районі Бреста». Тобто до цього моменту фіксувався прийнятний рівень втрат, лише наголошувалося на незвичній пропорції у бік збільшення втрат офіцерів порівняно з французькою кампанією. Між іншим, ця 45-а дивізія штурмувала Брестську фортецю і там зазнала своїх високих втрат.
До речі, аналіз втрат завжди був предметом підвищеної уваги німецького Генштабу, і в разі відхилення від середніх показників неодмінно вживали заходів щодо їх зниження. Тож ніякої зримої шкоди совковий флот не завдав, а ретирувався на бази, де й стояв аж до кінця війни. Проте адмірала Кузнєцова записали мало не в єдиного героя, який опинився на місці й дав відсіч противнику.
Сукупність цих безглуздих легенд і відверто вигаданих історій лягла в основу тих самих базових чинників, якими совок, а тепер – і рф пояснюють ситуацію початкового періоду війни. Зрозуміло, що такий відвертий блеф мало кого влаштовував, а тому виникло кілька теорій з методом «від зворотного» у своїй основі.
Зокрема, подібні версії збудували Віктор Суворов, Марк Солонін та деякі інші дослідники. Безумовно, кожна з цих теорій має право на життя, але при їх уважному розгляді легко виявляються базові елементи, які теж не можуть бути об’єктивною основою, що згодом вносить у ці теорії елементи непотрібних деформацій.
Найменше нам прийнятна ідея про те, що совки не хотіли воювати і їх гнали на війну силоміць, саме тому вони в перші дні війни і не чинили опору. Така теорія виглядає надуманою, бо такі настрої не міг не фіксувати НКВС, який уже мав досить широкі повноваження для цього. Мало того, населення повально йшло до клубів на кшталт ДТСААФ, де стріляли, плавали, стрибали з парашутом, водили бойову техніку та інше. Цих людей було мільйони. Важко уявити, що все це вони робили в режимі хобі і не хотіли якось застосувати практично всі набути навички. Тим більше пропаганда була тотальною, а ксенофобія та мілітаризм заливались у мізки просто відрами. Тож до 22 червня війська РСЧА здебільшого хотіли, вміли і готувалися воювати, а потім різко перехотіли це робити. Але враховуючи той відомий факт, що Німеччина зазнала поразки, слід припустити, що в якийсь момент публіка знову перевзулася і захотіла воювати.
Так само ми не поділяємо думку колег про те, що Сталін став жертвою свого геніального стратегічного розуму, а німці припустилися дурної помилки, не уявляючи, з ким вони зв’язалися. Як видно з численних щоденників та спогадів, німецькі військові чітко уявляли, що у совка армія буде більшою за Вермахт, а з урахуванням кількості населення мобілізаційний резерв совка там повинен бути значно більшим за їхні мобілізаційні можливості. Тобто йдеться не стільки про те, що Сталіну вдалося приховати частину заходів щодо розгортання своїх ударних угруповань, а про щось інше, фундаментально відмінне від подібних тверджень. І певні натяки на те, що сталося насправді, ми виявили все в тих же щоденниках і мемуарах німецьких воєначальників.
(Далі буде)