Нам взагалі нічого й ніколи не розповідали про те, що за чотири дні до початку німецько-совкової війни Молотов (народний комісар закордонних справ) шукав зустрічі з Гітлером. Але те, про що мала бути розмова, можна припускати з упевненістю. Через те що совок мав більшу кількість сил і засобів порівняно з угрупованням військ Німеччини, яке протистояло йому, Молотов повинен був загнати Гітлера в безвихідь, прямо сказавши йому, що совкове керівництво в курсі плану «Барбаросса» і часу початку операції. Тобто метою Молотова було повідомити фюрера про те, що ефекту раптовості в того вже немає. А тим часом уже закінчувалася підготовка до власного наступу.
Такі висновки дозволяє зробити ланцюжок із двох фактів. Перший: агентурна розвідка однозначно донесла в москву, що Гітлер збирає нараду, де оголосить дату початку наступу. В той момент, коли Гітлер ще тільки проголошував свою політичну промову про необхідність війни з совком і справа ще не дійшла до оголошення часу і дати початку операції, а тим більше не було заслухано найвищих чинів Вермахту про готовність військ для виконання заходів у рамках плану «Барбаросса», москва центральними інформаційними каналами поширює таку заяву від того ж 14 червня:
«СРСР, як це випливає з його мирної політики, дотримувався і має намір дотримуватися умов радянсько-німецького пакту про ненапад, через що чутки про те, що СРСР готується до війни з Німеччиною, є брехливими і провокаційними, а також те, що, за даними СРСР, Німеччина неухильно дотримується умов радянсько-німецького пакту про ненапад, як і Радянський Союз, через що, на думку радянських кіл, чутки про наміри Німеччини порвати пакт і скоїти напад на СРСР позбавлені будь-якого підґрунтя, а перекидання німецьких військ, що звільнилися на Балканах, у східні і північно-східні райони Німеччини, яке відбувається останнім часом, пов’язане, слід припускати, з іншими мотивами, які не мають стосунку до радянсько-німецьких відносин».
Навіть якщо сильно вірити у випадковості, такого збігу просто не могло бути в принципі. Совок просигналізував Берліну, що вони в курсі сьогоднішнього заходу. Через те що ця заява не зупинила і не змінила планів Гітлера, а 17–18 числа вже стало помітним висунення військ на вихідні рубежі, то Молотов спробував особисто зустрітися з фюрером і поспілкуватися з ним на цю тему. Як уже зрозуміло, його навіть не послали кудись подалі, а просто проігнорували.
Ми не претендуємо на істину в останній інстанції при висвітленні цих подій, але вказуємо на два основні факти, які стали безперечними станом на ранок 22 червня 1941 року. Перший повністю виключає раптовість дати й часу початку наступу німецьких військ. У кремлі про це знали напевне і навіть реагували на це своєрідним чином, щоби ввести гру у своє русло. Другий факт полягає в тому, що німці здогадувалися про те, що москва в курсі їхніх планів, і точно знали, що кількість совкових військ – більша за німецьких, проте це не вплинуло на остаточне рішення про початок операції «Барбаросса».
Треба зауважити, що в попередні два-три тижні німецьке командування докладало всіх зусиль для того, щоб отримати уявлення про те, що, скільки і в якому стані протистоїть їм по той бік кордону. Тобто вони прагматично вираховували найзручніші місця для своїх ударів, і як показали подальші події, саме на етапі підготовки початкової фази операції вторгнення вони зробили все правильно, що і стало запорукою оглушливого успіху.
Як випливає з опису останніх годин перед початком наступальної операції, до другої години ночі всі командири підрозділів, з’єднань, армій та груп армій прибули на свої командні пункти і останню годину просто поглядали на годинник.
Гудеріан:
«У фатальний день 22 червня 1941 р. о 2 годині 10 хв ранку я поїхав на командний пункт групи та піднявся на спостережну вежу на південь від Богукали (15 км на північний захід від Бреста). Я прибув туди о 3 годині 10 хв, коли було темно. О 3 годині 15 хв розпочалася наша артилерійська підготовка. О 3 годині 40 хв – перший наліт наших пікірувальних бомбардувальників. О 4 годині 15 хв почалася переправа через Буг передових частин 17-ї та 18-ї танкових дивізій. О 4 годині 45 хв перші танки 18-ї танкової дивізії форсували річку».
Гальдер описує 22 червня по-діловому і без емоцій, а останній запис 21 червня визначає заходи наступного дня – 22 червня:
«Години нарад. Вранці: у мене – 9:00; у головкома – 10:00. Увечері: у мене – 20:00; у головкома – 21:00. Потім – донесення фюреру». Це все. Далі, власне, – війна».
(Далі буде)