Тепер слід дещо підсумувати і спробувати припустити, як собі уявляло німецьке командування майбутні бойові дії до 3:00 22 червня 1941 року. Там чітко знали, що перед ними стоїть чисельно потужніша армія. Крім того, було уявлення і про те, що мобілізаційний потенціал совка – вищий за німецький. Напевно, під час підрахунку сил і засобів противника німецькі генштабісти закладали певний коефіцієнт з огляду на те, що частину сил противника не вдасться виявити. Як бачимо з викладок Гальдера, найбільш провальним виявився розрахунок кількості танків.
Показове те, як описують обидві сторони велику кількість середніх і важких танків, виявлених у складі РСЧА вже в перший тиждень бойових дій. Німці однозначно вказують на те, що виявилися абсолютно не готовими до великої кількості середніх танків Т-34. Нагадаємо: найбільша танкова битва (за кількістю бронетехніки) відбулася якраз у перший тиждень війни в районі міста Дубно. В ході цієї битви з’ясувалося, що гармати німецьких танків не здатні пробивати броню совкових танків, і для цього використали потужні зенітні гармати. Причому такий прийом був вимушеним, і застосування 88-мм гармат сил ППО жодного разу не ставилося на порядок денний під час підготовки вторгнення. Що стосується танків КВ-2, то начальник Генштабу Гальдер, отримавши перші повідомлення про те, що війська стикнулися з машиною просто жахливих розмірів і жахливої вогневої потужності, просто не повірив правдивості цих донесень. Насправді танків КВ саме другої модифікації вже було випущено та відправлено у війська понад три сотні, і 152-мм гармата стала просто шоком для німців, а зенітний кулемет зверху башти – одкровенням.
Тільки 25 червня Гальдер наводить повідомлення про те, що війська доповіли про наявність танків, про які ні розвідка, ні Генштаб взагалі нічого не знали перед початком наступу. Виглядає це приблизно так:
«Отримано деякі дані про новий тип російського важкого танка: вага – 52 тонни, лобова броня – 37 см (?), бортова броня – 8 см. Озброєння: 152-мм гармата і три кулемети. Екіпаж – 5 осіб. Швидкість руху – 30 км/год. Радіус дій – 100 км. Бронепробивність: 50-мм протитанкова гармата пробиває броню тільки під гарматною баштою. 88-мм зенітна гармата, мабуть, пробиває бортову броню (точно ще невідомо). Отримано відомості про появу ще одного нового танка, озброєного 75-мм гарматою і трьома кулеметами».
Це лише невеликий приклад того, що німецьке командування не мало повної картини складу протиборчої армії. Приклад із танками наведено просто тому, що саме при підрахунку совкової бронетехніки було допущено найбільшу помилку. Але приблизно те саме було і за рештою позицій складу совкових військ.
Гудеріан пише про те, що після відомої наради у Гітлера 14 червня, наступного дня (15 червня) він уже прибув до свого штабу, тоді ще розташованого у Варшаві. 17 червня він разом зі штабом уже висунувся на передові позиції, де зайнявся контролем підготовки військ до наступу і станом тих військ, які перебували на флангах його танкової групи.
Швидше за все, решта учасників наради у фюрера робили те саме і в той самий час. Це означає, що не лише агентурна розвідка центральних органів совка, а й польова розвідка військ, які стояли біля кордону, помітили зміни, що відбуваються з німецькими військами, про що доповідали керівництву.
У міру наближення до часу початку наступальної операції це вже мали відзначати не тільки центральні органи розвідки, які, безумовно, фіксували зосередження військ Німеччини біля кордонів, про що є маса підтверджень, а й подальше висування їх на вихідні позиції.
Через те що досі експлуатується міф про раптовий напад, то всі ці дані було знищено або просто під час війни, або відразу після неї для того, щоб вибудувати міфологему про мирний і сумний совок та злісних німців, які напали на беззахисну державу робітників і селян. Проте 20 червня Гальдер зазначає, що Молотов просив аудієнції у Гітлера 18 червня.
(Далі буде)