Тож про раптовість нам набрехали повністю і безумовно. І якщо вже ми ведемо мову про сили, виставлені Німеччиною для операції «Барбаросса», слід враховувати міркування не тільки Гальдера, а й Гудеріана, який, не маючи даних про всі сили Вермахту, все одно міг розмірковувати про них, спираючись на власні відомості й погляди на те, як ця картина виглядає загалом. Не дивно, що його оцінки виявилися близькими до того, що видав Гальдер, але він пішов далі і показав, де були ті дивізії, які порахували совкові історики, але яких не було 22 червня на совковому фронті. Ось що він про це написав:
«За документальними даними, які я мав, 205 німецьких дивізій на 22 червня 1941 р. розподілялися таким чином:
38 дивізій перебували на Заході,
12 дивізій – у Норвегії,
1 дивізія – в Данії,
7 дивізій – на Балканах,
2 дивізії – в Лівії,
145 дивізій було використано для Східної кампанії.
Такий розподіл сил свідчив про непотрібне роздрібнювання: 38 дивізій на Заході – надто багато для цього району. Також і для Норвегії було багато 12 дивізій».
Напевно, багато хто пам’ятає цю цифру – 205 дивізій Вермахту, які напали на совок 22 червня 1941 року. Ось вони, ці дивізії, лише за мінусом 60 дивізій, які боролися в інших місцях. Для розуміння ситуації уточнимо, всі ці шість десятків дивізій від Норвегії до Лівії воювали з британцями або протистояли їм без активних бойових дій, як це було у Франції чи Норвегії.
Чисельність сокових військ ми навмисно не чіпаємо, просто довіримося спостережливості та ерудиції Віктора Суворова і тому валу повідомлень німецьких військових, які за перші два тижні війни виявили набагато більшу групу РСЧА поблизу західного кордону і відзначили, що розвідці не вдалося розкрити всі місця зосередження. З цього випливає, що совки безсовісно завищили чисельність угруповання військ Німеччини й занизили чисельність власних військ, що сьогодні вже не викликає навіть найменшого подиву.
Тобто можна майже зі стовідсотковою впевненістю стверджувати, що у Сталіна достеменно знали про цю нараду ще до того, як вона відбулася, і тим більше – після її завершення. Це просто не можна ні розповідати, ні коментувати, бо тільки про неї згадай – постають запитання про те, хто там був і що обговорювали. А зразу за цим відвалиться маса легенд і відвертої нісенітниці, якою загодували совків до того, що очі на лоба лізли.
Між іншим, на тій самій нараді обговорювалися і цілком практичні питання, зокрема – про темп руху військ та інші технічні деталі в масштабі операції, і тут виникає одне абсолютно провокаційне питання про те, що на 14 червня Генштаб, хоч і не мав повної картини сил і засобів РСЧА, але однозначно вказував, що за чисельністю противник на чверть переважає Вермахт, і при цьому ніхто не став хлептати валеріанку з приводу того, що наступальна операція з самого початку планується всупереч завітам Клаузевіца та Мольтке – не просто без переваги в силах і засобах, а навіть у їхній меншій кількості. Ще раз: після промов фюрера та інших відповідальних товаришів заслуховувалися командувачі великих з’єднань і груп військ щодо готовності їхнього особового складу відпрацювати згідно з планом бойової операції, маючи на увазі наступ на кількісно більшого противника. Якщо товариш Гітлер і був дуже ексцентричним персонажем, то військові були прагматичні та позбавлені всіляких «знамень» та інших речей. Так от, ніхто з них не доповів про те, що його війська в принципі не здатні впоратися з бойовим завданням, тому що немає сумнозвісної триразової переваги в чисельності військ.
На це ніхто не звертає уваги, а дарма. Бо така одноманітна поведінка німецьких військових якраз і вказує на причини оглушливої поразки совка у першій фазі війни. До речі, про знамениті пасажі Віктора Суворова з приводу ідіотизму німецького командування, яке зважилося воювати в совку без кожухів та іншого зимового обмундирування. Він цю тему розвиває в анекдотичному темпі та висміює безтямність німецьких штабників, які не передбачили овечих кожухів. До речі, цим він виправдовував те, що Сталін не повірив у реальність наступальних дій Німеччини. І ось на цьому він робить свої подальші висновки.
Однак 14 червня на тій самій нараді було превентивно надано відповідь як Суворову, так і всім, хто розвиває цю тему. Як ми бачили з цитат Гудеріана, з самого початку встановлювався дуже високий темп ходу всієї операції, і він хвалився тим, що перевиконав план першого тижня бойових дій. Так от, подібний темп було передбачено для всієї операції, а сам Гудеріан, згадуючи ту нараду, прямо відповів Суворову, хоча той ще не народився на час описаних подій, і написав таке:
«Я не можу погодитися з поширеною думкою, що лише один Гітлер винен у відсутності зимового обмундирування восени 1941 р.
Люфтваффе та війська СС було забезпечено ним своєчасно та в достатній кількості. Але Верховне командування думало зламати військову міць Росії упродовж 8–10 тижнів, викликавши цим її політичний крах. Воно було так упевнене в успіху своєї шаленої витівки, що найважливіші галузі військової промисловості вже восени 1941 р. було переключено на виробництво іншої продукції. Думали навіть з початком зими вивести з Росії 60–80 дивізій, вирішивши, що дивізій, які залишалися, буде достатньо для того, щоб упродовж зими придушити Росію. Ці дивізії, що залишаються на Сході, після закінчення восени військових дій передбачалося розмістити на зиму в добре обладнаних приміщеннях на лінії опорних пунктів. Здавалося, що все врегульовано і дуже просто. Будь-які сумніви наражалися на оптимістичні твердження. Опис подальших подій покаже, наскільки не відповідали ці задуми суворій дійсності».
За його словами, лише до 30 серпня стало очевидно, що темпи операції починають падати і виникає реальна ймовірність зимової кампанії для сухопутних військ. Але на той час фюрером уже було прийнято фатальне рішення, яке одразу вплинуло на швидкість просування військ і, як наслідок – на весь характер війни.
(Далі буде)