Автор перекладу: Світлана
Дивно, але все говорить про те, що міністр юстиції федерації Чуйченко зараз є чимось таким, чим не зміг стати Жириновський. Хоча у Вольфовича тато був юристсько-підданий, а Чуйченко – сам юрист, та ще й рулить усією юстицією в курнику, і тому Жирик міркував загальними категоріями в сенсі – помити ноги в Індійському океані, а цей цікавий товариш перевів усе в практичну площину і сипле чудовими пропозиціями, як з рогу достатку.
Схоже, що він наблизився до того, щоб висунути законодавчу ініціативу уряду про повернення смертної кари як виняткової міри покарання. Хоча я тільки недавно став спостерігати за пацієнтом, і, можливо, він уже щось таке ініціював. І треба зауважити, що просто зараз уже немає жодних перешкод для реалізації такої реформи кримінального законодавства. Причому «вишку» можна давати за більшістю статей КК, щоб усе було як у старій пісні «ґудзики в ряд» – одноманітно і передбачувано.
Такі висновки самі собою напрошуються з його промов, які він видає на пітерському міжнародному юридичному форумі. Ми вже писали про те, що слово «міжнародні» треба брати в лапки або робити пояснювальну виноску, бо міжнародні гості приїхали дуже своєрідні, наприклад, міністр юстиції Талібану, точніше – Афганістану. Тож там ті ще фрукти зібралися на форум. І ось серед цих шановних товаришів, за плечима яких не одна екзотична страта, він сказав таке:
«У мене є пропозиція подумати щодо того, що, можливо, нам запровадити третю підставу звільнення від кримінальної відповідальності. <…> У нас на сьогоднішній день звільняється [від кримінальної відповідальності], якщо людина діяла у стані крайньої необхідності або у стані необхідної оборони, а якщо вона захищала моральні цінності?»
Тобто якщо на шиї немає хреста або хоча б мощів – запрошуємо голитися. Але тут постає суто методологічне запитання: хто оцінюватиме потенційну жертву на предмет відповідності цим моральним цінностям? Адже, по суті, він веде мову про позасудові страти, і в такому разі, швидше за все, право на таке насильство буде делеговано якомусь органу.
Тобто певний орган контролюватиме поведінку населення курника і натурально вибраковуватиме всіх тих, хто їм здасться підозрілим. Таким чином, за цим пунктом органи зможуть діяти на свій смак і ні перед ким при цьому не звітуватимуть. Головне, щоб костюм сидів або щоб влада була непорушною і страшною. Зараз, коли їхні війська коять просто рафіновану дикість в Україні, такий розворот подій уже не виглядає якось дивно чи незвично. Але тут є один момент.
Товариш міністр пропонує те, що інший товариш на ім’я Адольф впровадив одразу після того, як отримав диктаторські повноваження і став фюрером. Тоді він заснував таємну державну поліцію, відому під ім’ям Гестапо. Ну, а таємниця там була в тому, що ніхто не мав права втручатися в її діяльність – ні суди, ні тим більше – адвокати. Причому Гестапо мало повноваження застосовувати до затриманих будь-які заходи впливу, включаючи тортури, відправлення до концтабору чи просто вбивство. На відміну від НКВС, який більшу частину своїх жертв стратив усе-таки під вирок, хай і цілком формальний, то Гестапо не потрібно було навіть цього. І головне – мета таких дій повністю збігається з тією, яку декларує міністр юстиції федерації.
Словом, при погляді на це все мимоволі пригадуються слова зі старого фільму: «Брюки превращаются… превращаются…» Тільки тут не про штани, а про курник, і перетворюється він не на шорти, а на клопівник.