Ще з часів совка було відоме правило «Сумніваєшся у своїй позиції? Запускай ракету». Причому у виконанні совка це було відпрацьовано до автоматизму. Ракета запускалася або з шахти, або з підводного човна і неодмінно вражала ціль «на полігоні Кура – Камчатка». Вже що вона там вражала, ніхто й ніколи не бачив, але важливо було те, що було проведено вдалий запуск ракети. Просто сказати «Ми запустили ракету» не можна було, бо і совок, і Штати вже мали систему глобального моніторингу саме таких подій, і тому якщо сказати, що запустили, і не запустити, опонент дізнався б миттєво.
Зараз такі засоби спостереження використовуються і для цивільних цілей, а саме показують вогнища пожеж, де б вони не трапилися. Вони ж показують пожежі на тих самих заводах лаптів чи арсеналах, куди прилетіли добрі птахи. Але тоді ці засоби використовувалися для того, щоб зафіксувати старт МБР за характерною інфрачервоною сигнатурою. Припускаю, що, крім місця події та форми смолоскипа, до уваги брали вертикальний рух цілі. Сукупність даних показувала, що це ракета і що вона летить принаймні на тій ділянці, де працюють її двигуни і, відповідно, залишають тепловий слід.
Якщо ж ракета вибухнула на старті, то цей момент теж добре фіксувався. І тому якщо траплялося саме таке, то діяв принцип «Фокус не вдався, факір був п’яний». Тобто у пресу не йшов текст прихованої загрози про те, що ракету запустили і вразили. Звідси випливає, що коли ракета прилетіла до цілі в параметрах «Камчаткою правіше, Камчаткою лівіше», це вже було неважливо. Головне, щоб апарат вдало злетів і злісні американці це побачили. Саме такі вправи використовувалися в момент загострення ситуації для того, щоб показати «гру м’язів».
Як відомо, перед горезвісною телефонною розмовою Трумпа і прутіна було розіграно цю саму карту. Прутін уже не ризикнув дати команду запуску ракети «Срамота», а натомість, щоб усе пішло як слід, було заплановано запуск ракети «Ярс». Очевидно, саме з цієї причини закривали небо в районі полігону «Капустін Яр», про що попереджав Держдеп. Але, як відомо, ракета навідріз відмовилася брати участь у цьому шоу, і наскільки можна зрозуміти, там навіть запалення не пройшло.
Воно й зрозуміло, адже якщо двигуни вже почали працювати, то треба або летіти, або вибухати, бо від роботи двигунів у шахті стане занадто тепло і ракета мимоволі замислиться про те, як їй мальовничіше вибухнути, що й сталося з ракетою «Срамота». Словом, прутіну треба було продемонструвати, що попри свій вік не першої свіжості, він все-таки може напружити м’яз, а він – підвів, і довелося підходити до телефона в ролі звичайного колгоспника, без грізного антуражу.
І це при тому, що американці напевно знали, що й коли дідуганчик планував запустити. А це означає, що місце пуску було під прицілом усіх моніторингових засобів, які є в розпорядженні США, і результати метушні на полігоні фіксувалися в режимі онлайн. Отже, американці мають об’єктивні дані про те, що там сталося, а точніше, про те, чого там не сталося. Словом, чергова невдача. З пандою теж погано вийшло, і тому фюрер явно засумував у своєму бункері.
А тут із США пройшло зразу кілька повідомлень приблизно такого самого прихованого змісту. Спочатку було заявлено про дострокове закінчення розробки нової протибункерної ядерної авіабомби, яка може виколупувати будь-які бункери на раніше не досяжній глибині. Потім Трумп заявив про початок реалізації системи ПРО «Золотий купол», і, нарешті, у пресу пішли дані про те, що американці запустили свою МБР, і вона відпрацювала штатно. А в пресу пішло таке повідомлення від командування авіабази:
«Сполучені Штати провели планове випробування міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) Minuteman III, повідомило в середу, 21 травня, командування авіабази Ванденберг у Каліфорнії, звідки проводився пуск. Ракету було оснащено однією боєголовкою Mark-21 High Fidelity De-Entry. Головна частина подолала близько 6 700 кілометрів до випробувального полігону протиракетної оборони імені Рональда Рейгана в районі Кваджалейна (Маршаллові острови) в центральній частині Тихого океану… Цей випробувальний пуск є частиною рутинних і періодичних заходів, покликаних продемонструвати, що ядерне стримування Сполучених Штатів залишається безпечним, надійним та ефективним у стримуванні загроз 21-го століття і заспокоює наших союзників».
Очевидно, що цей запуск був пов’язаний як із невдалою спробою запуску лаптями своєї ракети, так з телефонними переговорами і післясмаком, який організував прутін, випустивши на сцену Мєдвєдєва. Причому Дімона вдалося привести в більш-менш притомний стан лише за добу після телефонного спілкування, що саме по собі може стати приводом для занесення цього факту до книги рекордів Гіннеса.
І справді, Штати немовби показали недоношеному Наполеону, що у них все працює як треба. Ракети запускаються, нормально літають і долітають куди треба, а не вибухають чи просто відмовляються летіти, як у коханця гімнастки. З іншого боку, пуск було здійснено вже після розмови, а це означає, що в її ході прутін щось розповідав і про ядерку. Це він любить робити приблизно з таким самим ентузіазмом, як і про гумові попи. Зараз його хоч попустило від казок про торпеду «Посейдон» і ракету з ядерним реактором на борту, але певний час він взагалі не злазив із цих тем. А кіностудія «Союзмульфільм» тоді ж клепала рекламу страшних девайсів набагато швидше, ніж ті самі мультики про страшного крокодила і не менш страшного Чебурашку.
Ну, а Дімона завжди випускають як дублера чи вимушену заміну відсутнього нині Жириновського. Щоправда, покійник мав харизму, і треба сказати, що з риторикою в нього теж було все гаразд. Якби його посадити на броньовичок у 1917-му, ще невідомо, хто став би вождем світового пролетаріату, Ілліч чи Вольфович. Зрозуміло, що Мєдвєдєв не має харизми, та й зростом він не вийшов для цього, зате в нього є білка та абстиненція, і що характерно, в такому стані він здатний читати великі літери тексту, які він отримує для оголошення. І цього разу за підсумками телефонної розмови він сказав таке:
«Надійний світ потребує згоди всіх залучених держав. Спроби ділити держави на різні сорти, ізолювати чи демонізувати геополітичних конкурентів, а ми це бачимо стосовно нашої країни, зривати діалог під ненависницькими гаслами – це прямий шлях до нової світової війни».
А сукупність усіх цих даних, починаючи з невдалого пуску ракети «Ярс» і закінчуючи запуском американської МБР, вказує на те, що телефонна розмова виявилася не такою, на яку розраховували обидва її учасники. Принаймні, робити однозначні висновки про неї не варто, бо, крім домислів, якими зараз завалено пресу, є й певні індикатори, які не варто оминати увагою.