Два дні поспіль читаю тексти з різних країн світу про те, що пишуть і кажуть наші «журналісти», після чого роблю висновок, що, напевно, ми проґавили якийсь вірус, який ніяк себе не проявляє, крім того, що ламає психіку. Ніяк інакше це масове божевілля пояснити не вдається. Справді, навіть якщо не читати самі опуси, часто – начебто солідних видань, приходиш до висновку про те, що здоровий глузд або проста логіка там просто не працює. Це нагадує комору і лампочку, яку хтось вимкнув при виході. Начебто й лампочка на місці, а темрява повна, і користі від неї – нуль.
Причому такі висновки стосуються практично всього, що пов’язано з війною в Україні. Кожен може подивитися добірки новин там, де йому зручно, і побачить назви типу «Прутін не хоче переговорів (перемир’я, припинення вогню…)». І подається це як якесь одкровення або результат натужних роздумів. А тим часом навіть проста логіка говорить про те, що він розв’язав війну не для того, щоб гратися в ці ігри. Простіше кажучи, там не було, немає і бути не може нічого подібного, крім одного – його змусять крутити хвостом та відповзати.
А зробити це можна за двох умов – надати ЗСУ достатньо зброї, щоб її не економити і не розтягувати з огляду на примарність перспектив, або зробити це шляхом повного перекриття кисню. Якщо не зробити ні першого, ні другого, результат не просто передбачуваний, а неминучий. Причому оцей заворот мізків прийшов разом з Трумпом, який сам себе назвав геніальним переговорником і, як завжди, пообіцяв усе порішати шляхом «угоди». Але ті, хто повірив цим промовам, швидше за все, самі себе заразили згаданим вище вірусом, і для того є дві причини.
Перша причина очевидна. Сама ситуація з війною, а особливо – з такою війною, в принципі не вирішується шляхом розмов та надуванням щік, що Трумп і пояснив після телефонної розмови. Простіше кажучи, розмови можна вести з будь-ким і навіть із чим завгодно. Наприклад, можна спробувати укласти угоду з ураганом, щоб він не зносив будинків, або з Сонцем, щоб воно не заходило, але який у цьому буде сенс?
Адже переговори – це не панацея, а лише інструмент, а кожній ситуації відповідає свій інструмент. Якщо вам потрібно вичерпати воду з човна, ви навряд чи робитимете це викруткою. Ба більше, якщо хтось запропонує черпати воду ножицями, ви подивитеся на нього як на ідіота. Але якщо ви вірите, що таке в принципі можна зробити, то ідіот – ви.
Друга причина також очевидна. Наратив про переговори впхнув в інформаційний простір нехай і президент США, але дуже своєрідний. Він – юридично затаврований брехун і шахрай, і тому будь-яка людина при здоровому глузді не прийматиме на віру його слова, а буде дивитися на вчинки. Причому не на окремі вчинки, а на якусь значну сукупність таких вчинків, що формують лінію поведінки або те, що називається Modus operandi.
Тільки така картина дає уявлення про те, куди він рухається, і що найголовніше – куди може затягнути всіх тих, хто потрапив в орбіту його впливу. Просто нагадаємо про те, що практично всі війни останнього часу починалися виключно в супроводі гучної риторики про мир. Тож слова або довгі промови – ніщо, й більше того, чим упевненіше і солодше вони звучать, тим більше повинні насторожувати.
Якщо на цього діяча подивитися з цього погляду, то стане очевидно, що він ніколи не був на боці України просто тому, що йому начхати на суть військового протистояння. Ті цінності, які зіткнулися в цій війні, не просто йому чужі, а він поділяє більшу частину того, що сповідує прутін. Простіше кажучи, як можна очікувати підтримки боротьби за незалежність України від людини, яка сама зазіхає на незалежність або територіальну цілісність Канади, Мексики, Панами чи Данії? Одного цього вже достатньо, щоб зрозуміти суть цього сухофрукта. Але є й інший момент.
Зараз, будучи у другій каденції і не хвилюючись щодо наступних виборів, Трумп уже відкрито демонтує американську державність у частині її демократичних підвалин. Тобто він відверто будує автократію і вже формує культ своєї особистості. Просто зауважимо, що навіть прутін і Кім не нагороджують себе пишними епітетами у стилі «найкращий президент», «геніальний переговорник» тощо, а цей – починає і закінчує свої промови самопохвалою.
Його більше нічого не цікавить, крім того, як він виглядає і наскільки величним подається його образ. Саме через це слід оцінювати всі його дії. Все, що працює на його особисту велич, становитиме для нього інтерес, і навпаки. Ну, а крім того, маючи авторитарний стиль правління та диктаторську натуру, Трумп дуже добре сходиться думками з усіма диктаторами, автократами, султанами та іншими, а от із першими особами держав, де живі демократичні механізми влади, він взагалі не може знаходити спільну мову, що постійно демонструє.
І якщо після всього цього хтось пише у ключі якихось міфічних переговорів, що, мовляв, Трумп те і Трумп – се, то це означає, що лох повівся на дешевий розвід шахрая і міркує саме в тому ключі, до якого його підштовхували досить примітивним чином. Втім, ця тема не вичерпується і вирує, як прорваний каналізаційний колектор. Окрім непривабливого вигляду та огидного смороду, там не було взагалі нічого, але хтось вирішив, що це «співочі фонтани». То хто йому лікар?
У цій ситуації максимум, чого можна очікувати і за що боротися, – це щоб Додік не впав у прямі засоси з прутіним, що він давно б зробив, бо той, як і арабські шейхи, може відвантажити подарунків хоч золотом, а хоч і іншими ніштяками. Зрештою, він же скуповував оптом Орбанів, Фіцо, Шредерів та інших Меркелів, а товариш Саркозі взагалі робив човникові рейси до Москви по готівку, начебто отриману за «консультаційні послуги». Ті, хто стикався із бізнесом, знають, що це таке.
Так от, успіх чи невдача в тій чи іншій діяльності – поняття відносне. Звісно, можна ставити перед собою нереальні цілі, а не досягнувши їх, побиватися з цього приводу, але це один із різновидів процесу руйнування стіни за допомогою вдаряння об неї своїм лобом. У цьому випадку було зрозуміло ще до приходу цього веселуна у владу, що очікувати від нього продовження політики Байдена немає жодних підстав. Проте публіка наслухалася його промов і тепер шалено рве волосся на всіх своїх місцях, куди тільки може дотягнутися.
А за великим рахунком, усі зусилля саме щодо Додіка зводяться до того, щоб стримувати його, і не більше. Якщо Конгрес виявить у себе тестикули і таки ввалить санкції проти курника, – джекпот або бонус, на який із самого початку не варто сподіватися. Очікувати ж такого від Трумпа можуть лише альтернативно обдаровані пацієнти або колишні наші, які виїхали в США і тепер посилено рвуть собі відомі м’язи, намагаючись виправдати себе за те, що проголосували за антиукраїнського кандидата у президенти. Ну, а всім іншим рекомендуємо: не читайте і не слухайте нісенітниці про те, що Трумп кинув або щось таке. Він ніколи і не збирався робити те, що від нього чекала розчарована частина публіки.