Розбір таємниць (Частина 5)

Автор: anti-colorados

Скрізь, де в системі циркулюють закриті дані, вибудовуються механізми, які максимально ускладнюють витік закритих даних, з одного боку, і сигналізують про подію, якщо така сталася, – з іншого. А можливо, є ще й система, яка автоматично блокує будь-яку циркуляцію даних доти, доки не буде проведено відповідну перевірку та не відновлено загальну роботу системи.

Напевно, багато хто стикався з тим, що в корпоративних мережах багатьох великих підприємств або фізично закрито порти для підключення зовнішніх носіїв, або їх відключено програмно. Простіше кажучи, попри все бажання, ви не зможете злити щось на флешку або щось подібне. Ба більше, якщо ви спробуєте зробити щось у такому стилі, система видасть попередження службі безпеки, і швидше за все, цей комп’ютер буде заблоковано. Є ще ціла низка інструментів, спрямованих на те ж саме.

Наприклад, якщо хтось із тих, кому це не дозволено, спробує отримати доступ до папки з даними, до яких у нього нема допуску. Крім того, там є закриті зовнішні канали, якими щось можна переслати назовні або зберегти десь у хмарі. Ну, і звісно, всі робочі місця, звідки можна отримати доступ до таких даних, моніторяться камерами спостереження. Про це попереджають усіх, і найчастіше співробітники зобов’язані викласти гаджети, якими можна зробити знімок з екрана. Це – лише побіжний опис того, як здійснюється контроль таємних даних, і тут важливе ось що.

Тривалі й багаторазові зливи інформації із закритих мереж можуть проводитися лише добре підготовленими фахівцями, які точно знають, що й навіщо вони це роблять, а також те, як на це реагуватиме система як у плані набору інструментів у цьому конкретному місці, так і в плані держави. Це при тому, що кожна особа, яка має доступ до таких матеріалів, не раз і не два проходила інструктажі, на яких до неї донесено наслідки не те що навмисних дій, спрямованих на розголошення таємниці, а навіть недбалості. Дилетант завалиться на першій, максимум – на другій спробі це зробити. Але навіть дилетант навряд чи буде хвалитися такими подвигами перед сопляками.

І, нарешті, ось що ще. Судячи з описів преси, цей солдат, віком 21 рік, на якійсь військовій базі в США мав доступ до закритих даних щодо України. Впевнений, що до цих даних має доступ обмежена кількість осіб, які мають звання і посади, набагато вищі, ніж у цього пацана, але, судячи з усього, хлопець мав доступ до рівня чотиризіркового генерала, який давно має свій офіс у Пентагоні. Пацан з далекої бази оперує даними, які не тільки його не стосуються за родом його діяльності, а швидше за все, їх не належить бачити взагалі нікому на цій базі, включаючи її командира.

Якби в Мережі не з’явилися дані про те, що, на щастя, на цій базі не з’явилися оперативні плани наступу ЗСУ, то ще можна було б про щось міркувати, але після таких заяв, які так бадьоро підхопили «не такі», виникло певне розуміння того, що відбувається. Скажімо так, оперативні плани наступу не могли з’явитися ні на базі, ні навіть у Пентагоні, і якщо так бадьоро обговорюється тема того, що лише випадковість уберегла їх від зливу, то це ставить на всій цій історії жирну крапку. Загалом, що б це не було і для чого б це не робилося, в жодному ключовому моменті не виникло ні ясності, ні хоча б мінімальної чіткості. З іншого боку, ситуація невизначеності має власну цінність, суть якої поки що не цілком зрозуміла.