Країна, що не стала «Шипром» (Частина 2)

Мало того, ті джентльмени ще в ті далекі часи знали про те, хто, коли і чому зробив ребрендинг цього ведмежого кута і замість милого для слуху «Царства московського» з’явився гомункул – «росія», грецька транскрипція назви «Русь». І виходить, що у 1721 році цар Петро перейменував свою країну, використовуючи слово, запозичене з чужої мови. Ну, а назвати свою країну чужим словом можна лише з однієї причини – щоби замести сліди злочинів. По суті, країна відмовилася від свого імені та вчинила як урка – взяла блатну кличку, засновану на чужорідному слові.

До речі, саме тоді було припинено обіг слова «Русь» у тому сенсі, в якому воно було відоме всьому світу і яке відображено в масі історичних документів. Натомість з’явилася «Київська Русь», або назва, якої більше ніде, окрім московитів, не було споконвіку. Тим самим було закладено основу для того, щоб уточнювальна назва «Київська Русь» поступилася тотожністю новозліпленому гомункулу «росія». А на підставі цієї назви стали культивувати квазінаціональність або квазінарод, відомі тепер як «русскіє».

Як не раз зазначалося, цим ганебним визначенням прикривалася, а часто – і стиралася національна ідентичність народів, які опинилися в цій темниці. А мокша та ерзя зазнали подвійного стирання. У п’ятій графі тих сперечальників було написано «русскій», хоча півголосом їм дозволяли говорити, що вони – мордва, і попри все, вони пам’ятали, як називаються їхні народи, і навіть пам’ятають свої традиції, а в розмові використовували слова і фрази, напевно, зі своєї мови.

Ця сама «росія» всі три століття свого існування займалася одним і тим самим – витравлювала національну суть свого населення, приводячи його під безликий знаменник стада з дивним ім’ям «русскій», що не має свого коріння. І ось ця гнітюча і знеособлювальна машина з центром у москві заявила про свою незалежність. Це все одно, що кат зрікся своєї сокири або тюремник – своєї катівні.

Простіше кажучи, слово «незалежність» вказує на те, що таки була якась залежність, але її вдалося позбутися і зрештою здобути незалежність. Без цього слово «незалежність» навіть застосовувати не можна, бо в такому випадку слід вживати слово «свобода» або «воля». Однак цю саму «незалежність була проголошено», і я чудово пам’ятаю ті часи, коли на ТБ ставили запитання: «Незалежність від кого?» – і відповіді на нього не було. Що вони там святкують – невідомо, але цьому заходу сьогодні присвятили кумедні перформанси.

Так, замість найпершого, відкритого ще в совку Макдональдсу там відкрили власний заклад, який спочатку «козлитиме» меню Маку, але зі своїми, споконвічними назвами типу «говенбургера», «картоплі *рі», однак немає сумнівів у тому, що чим далі, тим більше вони будуть упорюватися споконвічними стравами на кшталт щів, березового соку з м’якоттю та іншими нечисленними речами, бо власних страв, які можна показати широкому загалу, там практично немає. Від пельменів до борщу там усе стирене, і щойно вдасться копнути глибше на кілька сотень років, то від цих страв і сліду не залишиться, зате ці сліди будуть у кухні сусідів.

Словом, сьогодні в країні, розташованій на стирених землях, яка використовує назву, що відсилає до стиреної історії, будуть святкувати безглузде свято у стиреному ресторані, в якому подають стирені страви. Країна-злодій, країна-фейк сьогодні імітує свято. Сподіваюся – востаннє.