Автор: anti-colorados
Загалом обидві сторони планували бліцкриг, і обидві планували розбити противника, який повністю розгорнувся перед ним. Причому треба було переконатися в тому, що противник висунув усі свої сили до кордону, щоб у цей момент завдати удару. Чинник часу працював саме в цьому аспекті, і кожна сторона для себе вирішила, коли цей момент має настати. І ось у визначенні цього моменту виявилася вирішальна різниця.
Німеччина обрала момент, коли противник закінчить фазу зосередження своїх сил і почне їх розгортання, і таким чином, її дедлайном була більш рання стадія підготовки противника, і вона вирішила діяти напевне. Вона справедливо припустила, що повне розгортання противника буде підтверджено готовністю розпочати наступ. Це – об’єктивний показник повної готовності, і, як ми зазначали в більш ранніх матеріалах, совок надав противнику можливість першого удару.
Почавши наступ, противник каже про те, що він уже зібрав усе, що в нього є, і все це стоїть у вузькій смузі перед лінією фронту, а отже – вишикувався так, що його можна знищити одним потужним натиском. І якщо хтось читав опис штабних ігор генштабу червоної армії, то там розігрувалась саме ця комбінація. Першого удару завдає противник, грузне у прикордонних боях, очікуючи від червоної армії глухої оборони, а та – завдає серію нищівних ударів на флангах угруповань, які наступають, провалює оборону противника і широким маневром оточує його біля кордону, де методично знищує.
Щоб подивитися на те, як це повинно було працювати, можна простежити дії Вермахту в перші тижні війни. Тобто ще за пів року до початку бойових дій ситуацію з першим ударом Вермахту та подальшою контратакою генштабісти програли і прийняли як основний план дій. Достатньо просто припустити, що якби Вермахту за кілька перших днів війни не вдалося так швидко просунутися на глибину, яка вважалася для нього недосяжною, то розіграний план прийшов би в дію, і тоді вже червона армія опинилася б у тилу всієї лавини німецьких військ, що наступають, з усіма відповідними наслідками. Тому ще й для того, щоб змити з себе тавро агресора, отримане за війну з Фінляндією та окупацію Балтії, совок дав завдати першого удару.
А те, про що писав Франц Гальдер у плані частини військ противника, про які не було даних, стосується військ, які йшли до місця бійки в ешелонах, але без нічого. Після того як перший ешелон червоної армії зупинив би противника і перейшов у контратаку, заходячи в тили, другий ешелон просто б вивантажився з вагонів біля місць, де вже напоготові стояла техніка, боєприпаси, пальне та інше забезпечення, миттєво перетворюючись із беззбройної маси на грізну силу, яка стала б ковадлом до молота першого ешелону, що вже перебуває в тилу німецьких військ, розчленувавши їх на шматки, які можна було оформити в котли і там – знищити практично всю армію противника.
Ось вона, генеральна битва як для однієї, так і для іншої сторони. Більшовики помилилися, припустивши, що Вермахту не вдасться прорватися надто глибоко, щоб поламати плани командування, а німці помилилися в тому, що вся армія противника вже зосередилася біля кордонів. Тому Гітлер і слав накази про те, що потрібно розвертати ударні угруповання від просування вглиб совка і замикати в котлах всю армію противника. Тоді він ще не знав, що там була не вся армія, а лише перший ешелон і невелика частина другого ешелону. У цьому й була стратегічна помилка. Він рано повернув свої війська і тим самим покришив лише частину з того, що було потрібно.
Ну, а червона армія опинилася в дуже важкому становищі тому, що першому ешелону не вдалося стримати натиск противника належним чином, і той вийшов у місця зберігання озброєнь для другого ешелону. Їх вдалося або захопити, або знищити в перші дні війни. Ресурси, приготовлені для другого ешелону РСЧА, стали не просто недоступними, а дісталися противнику як трофеї.
І тут варто повернутися в початок цієї повісті й зауважити, що нехай і не один в один, але москва зараз робить приблизно те ж саме. Вона зігнала свої війська до кордону України, а потім – почала їх відведення. Але, як зазначають спостерігачі, відводиться особовий склад і частина техніки, озброєнь, боєприпасів та іншого забезпечення, а більшість залишилася неподалік кордону. Це означає, що в разі загострення ситуації треба врахувати досвід, вказаний вище, і правильно розпорядитися цим шансом. Противник наступає на ті самі граблі, і наше завдання – допомогти йому отримати той самий ефект, бо це – класика жанру.
І, так, ми переможемо!