Автор: anti-colorados
Причому індіанці діяли ініціативно, і не лише на полі бою, де точилася битва між сторонами. Вони вели тотальну війну на кшталт партизанської або терористичної, як це кваліфікується сьогодні. Вони не носили британських мундирів і тому розмили грань між комбатантами та некомбатантами. А така тотальна війна рано чи пізно виллється в такі самі дії протилежної сторони.
Тим більше що в цьому випадку етнічні відмінності були настільки очевидними, що саме в цій частині протистояння не потрібні були якісь розпізнавальні знаки «свій-чужий», достатньо було кольору шкіри та інших зовнішніх ознак, які однозначно вказували на належність до тієї чи іншої сторони. Саме так і велося взаємне винищення одне одного. І, так, зрештою, англійці зазнали поразки і змушені були відмовитися від сухопутних операцій, а згодом – і від морської блокади, бо американці вийшли на Західне узбережжя.
Але протистояння досягло такої міри напруження, що індіанці вже вели власну війну, без англійців, а переселенці – свою. Словом, влізти у війну, тим більше – чужу, досить просто, а ось вийти з неї – спробуй. Проте на расєї дуже люблять педалювати тему винищення місцевих народів, але скільки вони самі їх занапастили, ніхто навіть не рахував. Когось звели на нуль, когось асимілювали настільки, що ті вже не пам’ятають свого коріння хоча б так, як індіанці в США.
Не варто забувати ще й того, що насправді в США жорстка заруба з корінними жителями виникла відносно пізно й зі зрозумілих причин, але в цей самий час і, може, й раніше подібні речі відбувалися по всій Америці. Але там геноцид ішов під прапором насильницької християнізації. Ті, хто не хотів відмовитися від своїх богів, йшли на багаття, під ніж та кулі. І якщо вже говорити про винищення індіанців, то в такому разі потрібно говорити не тільки і не стільки про індіанців США, бо в інших частинах Америки відбувалися речі ще більш моторошні.
Самим же росіянам теж є що згадати в частині геноциду, який вони чинили впродовж усієї своєї трьохсотрічної історії. Але, як було сказано вище, це все – справи давно минулих днів, і якщо з цієї точки зору розглянути минулі події, то полководець Суворов, наприклад, повинен вважатися не так полководцем, як катом, який чинив геноцид усе своє життя. Та й взагалі в російській історії майже не залишиться відомих персонажів, які так чи інакше не вмазалися б у цю справу.
Причому самим росіянам із цього приводу далеко ходити не варто. Вони називають провокацією та брехнею описи свідками того, що коїли червоноармійці у Європі під час завершального етапу Другої світової війни. Вони кажуть про те, що злісні вороги намагаються очорнити їхній подвиг. Але в такому випадку можна відкрити роман «Хаджі Мурат» Льва Толстого, від якого вони не відмовилися, і почитати те, як він, будучи безпосереднім учасником подій, описував сцени «підкорення Кавказу». Якщо з оповіді вилучити географічні назви і власні імена, то решта практично повністю збігається з тим, як описували «подвиги» червоноармійців у Східній Пруссії, Польщі чи Німеччині. Все – один до одного.
Ну, гаразд, забули і про це. Все це – історія, цікава лише ентузіастам, хоча, як відомо, той, хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення. Зараз москва проводить нову хвилю геноциду кримськотатарського населення. Навіть у назві цього народу є прив’язка до конкретного місця – Криму. І ось мало не щодня звідти йдуть повідомлення про те, що там заарештували кримських татар, судять чи засудили, когось із них убили, хтось зник. Росіяни системно знищують матеріальну та духовну спадщину цього народу, і все це відбувається на очах у всього світу, якому до цього зовсім байдуже.
Як так сталося, що Німеччина пройнялася фактом геноциду, якому набагато більше ста років, і її взагалі не чіпає те, що зараз відбувається з кримськими татарами? Чи там уже навчилися розділяти геноцид за сортами – добрий і поганий? Словом, є безліч питань до цивілізованого Заходу, на які немає відповідей. А ось до тієї дикості, яку робить москва, у нас запитань немає. Вона – у своєму репертуарі, і нічого іншого вона робити не стане аж до моменту, поки остаточно не здохне. І наше завдання – максимально наблизити цей момент.
“А ось до тієї дикості, яку робить москва, у нас запитань немає. Вона – у своєму репертуарі, і нічого іншого вона робити не стане аж до моменту, поки остаточно не здохне. І наше завдання – максимально наблизити цей момент.” – наше завдання – зробити це, вбити цю сутність.
Нажаль, розпочавши тему германського колоніалізму, автор не розкрив цю тему. Спробую допомогти. ТЕ, що розпочала германія у віруючих людей має назву “покаяння” і “спокутування гріхів”. Покаяння – це не сповідь перед священником і биття лобом підлоги. Це усвідомлення допущеного беззаконня, нанесеної шкоди і сповнення бажання відшкодування нанесеної шкоди. З цього починаеться і рух залежних людей (алкоголіків, наркоманів, ігроманів та інших) до звільнення від залежности. Маєш бажання рухатися вперед – прибери скелетів в шафі. Німці досить прагматично вирішили, що без визнання провини і спокутування гріхів не буде руху вперед. Це приклад для інших країн континенту. Чи усі намібійці зрозуміють цей крок? Звісно ні.
З приводу індіанців США. Як самі себе називали пересиленці зі Старого світу? Колоністи. Вони їхали в колонії. З відповідним відношенням до аборигенів. Ворожнеча між аборигенами і колоністами була завжди. На цьому зіграли англійці. Але чомусь колоністи, маючи потужного ворога на фронті і в тилу, в цій війні перемогли. Чому? Бо вони швидко зробили роботу над помилками.
З приводу московитів – не треба ображати Орду, кахи не зрозуміють.
“Самим же росіянам теж є що згадати в частині геноциду, який вони чинили впродовж усієї своєї трьохсотрічної історії. “-московське князівство теж не пасло задніх. Згадаймо хоча б геноцид новгородців. І це було за 500 років .