Уперше опубліковано: 31.05.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Минулого тижня стало відомо, що Німеччина зізналася, що у своєму колоніальному минулому вона неабияк погеноцидила в південноафриканській Намібії. Як компенсацію вона погодилася виплатити 1,3 мільярда доларів. Швидше за все, прочитавши це, багато хто почне згадувати, де Німеччина, а де Намібія, і як, а головне – коли таке встигло статися? І добре, якби такі запитання виникли тільки у наших співвітчизників, – швидше за все, більшість населення Німеччини навіть не чула нічого ні про Намібію, ні про геноцид місцевого населення.
Ба більше, коли хтось там уперся в цю новину і поліз в історичні глибини, після чого виринув із них, збагачений знаннями, все одно могло виникнути запитання про те, чому все це спливло просто зараз? І насправді таке формулювання питання цікаве не так за його суттю, як за тією логікою, яка до нього привела. Адже очевидно, що після цього епізоду історії була Перша світова війна, де Німеччину визнано агресором і призвідником, потім – Друга світова, з такими самими висновками, але й це вже вважається тим прошарком історії, в якому копаються лише фахівці, а на повсякденне життя це вже ніяк не впливає, і тут – на тобі, Намібія.
Такий хід думок, хай і не абсолютно, але все ж таки – правильний, бо за наявності бажання можна пірнути ще глибше і знайти приклади геноциду в більш віддалені часи. Так, у рф улюбленою є тема про геноцид індіанців, і на ній вони відтягуються з особливим захватом. Але до самих росіян ми повернемося наприкінці, а щодо геноциду індіанців просто треба розуміти, що загалом ішлося про епічне протистояння, яке виникло не на рівному місці, а з подачі третьої особи.
До 1812 року, коли почалася знаменита Англо-американська війна, якихось масштабних протистоянь в Америці між корінними жителями та поселенцями не було. Звісно, були тертя, але жодної катастрофи не спостерігалося. Все, що потрібно було переселенцям, вони вимінювали або купували в індіанців з тим чи іншим відсотком шахрайства. Але згодом усе змінилося і перейшло в розряд смертельної ворожнечі, коли поселенці стали знищувати індіанців за те, що ті – індіанці, а індіанці робили точнісінько те саме, не рефлексуючи щодо того, хто опинився перед ними. Достатньо було того, що це – не індіанці.
А сталося все досить просто і так, як це часто було в минулому, та й у наш час – теж. Згадаймо, як путін скупив частину чеченських еліт, і ті почали діяти на шкоду як своєму народу, так і своїй Ічкерії, що де-юре вже оформилася. Британці вчинили приблизно так само. На той час королівський флот був найпотужнішим у світі, і тягатися з ним на рівних не міг ніхто, і загалом Англо-американська війна почалася саме з морської блокади торговельних шляхів Америки.
Але слабким місцем збройних сил Британії завжди були сухопутні війська. Вона мала непогану морську піхоту, але це все ж таки було не те, що потрібно для великих операцій на суші або у глибині континенту. В такому разі англійці завжди вербували до своїх збройних сил місцевих жителів. Так було в Індії, наприклад, де з місцевих було сформовано основні сухопутні з’єднання, і, до речі, в Африці, теж. Тож в Америці вони діяли шаблонно і не вигадували нічого нового. Було створено альянс англійців та індіанців. Англійці постачали індіанців зброєю, боєприпасами та іншою амуніцією, а ті стали основою сухопутних військ англійців.
(Далі буде)