Автор: anti-colorados
Заради цікавості кожен може взяти собі тиждень, десять днів чи скільки там витримають нерви для того, щоб провести експеримент. У цей час треба читати новини всі, що завгодно, виключно із західних джерел або преси. Весь час, коли це будете читати, робіть позначки на полях щоразу, коли там буде згадуватися Шендерович, Фейгін або ще якась погань як авторитетне джерело даних про поточну ситуацію чи про її причини. І от коли закінчиться обраний вами часовий інтервал, просто подивіться на те, скільки ви зустріли цих згадувань.
З великою ймовірністю можу припустити, що це буде абсолютний нуль або аналог абсолютного вакууму. А все тому, що їхня думка нікому у світі не цікава взагалі. Вони не являють собою чогось такого, на що слід звертати увагу, і боже борони, ніхто їх не вважає експертами. Це все одно, що записати у джерело інформації або аналітичний центр коров’ячий плесканець. А потім – погляньте на те, скільки цих діячів плаває у нашому інформаційному просторі, і, як кажуть – відчуйте різницю.
Ну, і якщо придивитися ще уважніше, то можна виявити дивовижну особливість. Уся ця публіка майже не розмірковує про власну країну, їх тягне вис… висловитися про Україну. А з чого б це? Чому це товариш Піонтковський зі шкіри пнеться і чеше виключно про Україну? Чому товариш Шендерович сходить отрутою та жовчю знову ж таки з приводу України? Вони знову займаються не знесенням вигрібних ям і бараків у своїй власній країні, не боротьбою з уже відкритим та документованим режимом воєнних злочинців, а знову, загадивши власну країну та змившись звідти – пропихають імперські наративи в Україну.
І тут неважливо, в якому сегменті імперіалізму ви працюєте – в силовому, інформаційному, духовному чи якомусь іншому, бо імперіалізм працює комплексно і його експансія просувається в усіх напрямах, починаючи від релігійного і закінчуючи військово-політичним. А між цими двома крайнощами якраз і бавляться різні імперці на кшталт Шендеровича. Так, вони ні в кого не стріляють, не спилюють зуби, не б’ють струмом і не морять голодом, але роблять те саме в інформаційному просторі, а саме – лізуть до сусідів і намагаються змусити їх думати так, як їм хочеться.
А хочеться їм, щоб сусіди відчували свою малоцінність і другосортність, а їх сприймали, як якихось нібелунгів, що несуть чисте і світле, бо через кілька речень сиплють одними й тими самими цитатами різних Померанців, на яких нам начхати, бо ми маємо власних мислителів, духовних та інших авторитетів, а, крім того, нам відкрита вся решта світу, який російські імперці зневажають і принижують усю свою трьохсотрічну історію.
Між іншим, наші ЗМІ дають привід їм для того, щоб вважати нас другосортними, бо постійно тягнуть їх у свої ефіри, щоб вони тут гадили і день, і ніч. На жаль, це – не прагнення об’єктивності і навіть не всеїдність, а саме другосортність. Якщо поглянути на співвідношення «не таких російських» в ефірах та європейських, американських чи будь-яких інших фахівців, які просто лавиною коментують події в Україні буквально у всіх західних ЗМІ, то виявиться, що для них місця не знайшлося. Що це, якщо не демонстрація малоцінності?
(Далі буде)