Автор: anti-colorados
Але це був лише перший акт п’єси, яка просто зараз програється на новому витку історії. Ті, хто був настільки упоротим, щоб не бачити просто шквал критики з України, продовжили свої імперські перформанси. Причому тут є певний переспів того, як зараз різноманітні Лаврови намагаються перекрутити реальність і розповідають про те, що вони вперлися в Україну, щоб «зупинити війну», і звинувачують Україну у відмові від переговорів. Це промови – для ідіотів, бо якщо ви не хочете війни, ви її не починаєте, а ваш фюрер не каже: «Я решил провести специальную военную операцию». Ба більше, війну можна припинити просто за тиждень, а саме – вивести всі свої війська з території України. Повністю. Ось вона й закінчиться.
І ми впевнені, що кожен, хто говорить про те, що кожна війна закінчується переговорами, або вкладає в цей вираз хибне значення, або навмисно не договорює. Переговори – опція закінчення війни. І предметом переговорів може бути виключно порядок та обсяг репарацій, які агресор зобов’язаний виплатити, та порядок видачі воєнних злочинців. Тільки після закінчення виконання цієї фази можна говорити про якісь умови миру.
Але таке може бути лише в одному випадку – коли агресор уже вивів війська і сам окреслив саме такий предмет переговорів. Якщо війська не виведено, їх знищують, якщо предмет переговорів інший, то переговорюватися нема про що, бо ключові питання залишаються спірними, а спори йдуть у міжнародні суди, в цьому разі – у трибунал. Там і буде встановлено вину воєнних злочинців та призначено обсяги репарацій. Тобто переговори – легший та швидший шлях закриття теми, але якщо агресор бажає жорсткіший, що ж – це його вибір.
Але центральний принцип, на який нанизується все інше, – простий: ви влізли у сусідню країну, і нікому не цікаво, як ви собі сформулювали причини цих дій. Щойно ви перетнули кордон зі зброєю в руках – все, ви почали війну, ви – агресор, і ви будете за це відповідати. А якщо ще простіше – зміцнюйте свою оборону, робіть життя населення більш зручним, багатим і спокійним, і робіть це так, як хочете, але ви не лізьте до сусідів, вказуючи, як їм жити. Там розберуться без вас, краще чи гірше – це вас уже не стосується. Якщо ж ви лізете до сусідів і намагаєтеся їх змусити жити так, як це бачите ви, а не вони, ви собі повинні відповісти на просте запитання: «Чому?»
Яке таке ви маєте право взагалі так думати, що ви можете комусь і щось диктувати і навіщо воно вам потрібно, коли ваша країна на 90% території – в ла*ні, а ваше населення – стадо, що спилося, деградувало і за першої ж можливості скидає з себе умовності та перетворюється на вбивць і мародерів? І якщо, знаючи все це, ви лізете до сусідів влаштовувати там «новий порядок», то ви повинні усвідомлювати, що дотримуєтесь якоїсь форми імперіалізму, бо ви вважаєте, що маєте право когось повчати, карати або знищувати. І, до речі, це циклічно повторює їхня «інтелігенція» з покоління в покоління.
Що характерно, це не залежить від поточного ладу, форми правління чи чогось ще. Ця отруйна погань проявляється за будь-яких умов, і це можна пояснити лише одним. У глибині душі всі вони розуміють свою неповноцінність, бо за межами власного смітника їхня «знаменитість» і таке інше миттю перетворюється на трухлявину і дикість, які нікому задарма не потрібні, а самі вони, діючи в якомусь певному жанрі чи виді діяльності, нікому не цікаві просто через вкрай низький професійний рівень.
(Далі буде)