Автор: anti-colorados
А другий акт цієї самої п’єси розгорнувся трохи згодом, і в ньому взяли участь ті, хто або справді просякнутий імперськістю до мозку кісток, або ті, хто знає, що і навіщо робить. Після «доктора Лізи» лави таких діячів явно порідшали, але в них залишився все той самий Шендерович. Цього разу його порвало те, що в Києві почалося перейменування вулиць і проспектів іменами наших національних героїв. Особливо його порвало те, що в нас з’явилися проспекти Бандери та Шухевича. Ось тут його попердолило не на жарт, і з нього полилося щось уже зовсім коричневого кольору.
Причому товариша не збентежило те, що Степан Бандера справді може стати еталоном героя будь-якого народу, зокрема і єврейського, якби він так обстоював саме його інтереси. Причому він боровся за незалежність України в умовах кількох видів окупації, в тому числі німецької та совкової, за що кілька років просидів у концтаборі й за що його вбив агент КДБ. Ба більше, Нюрнберзький трибунал не знайшов нічого поганого в національно-визвольній боротьбі українців та остаточно закрив цю тему.
Підкреслимо: це питання було розглянуто міжнародним військовим трибуналом, жодних злочинів чи порушень у ході цієї боротьби знайдено не було, про що було сказано у підсумкових документах. А як відомо, оскарженню такі рішення вже не підлягають, але Шендерович вдав, що нічого цього не знав, і знову тицяв своїм Померанцем. І це при тому, що Ізраїль та його політичні діячі неодноразово засуджувалися резолюціями ООН.
Але нам навіть на думку ніколи не спадало спекулювати на цих резолюціях просто тому, що ми розуміємо, в яких умовах довелося боротися і виживати Ізраїлю і що йому було не до міркувань про вибір засобів боротьби, тому що питання стояло про життя та смерть, як воно зараз стоїть у нас. А крім того, ми не вважаємо, що маємо право засуджувати чи тим більше – повчати ізраїльтян про те, як і до чого ставитися, а також як боротися за свою свободу, а Шендерович знову вважає, що йому таке право надано.
І ось доля розпорядилася так, що не минуло тижня після того, як Міжнародний кримінальний суд виписав ордер на арешт путіна приблизно за те, що коїла «доктор Ліза», яку захищав Шендер, як отримала продовження тема і з перейменуванням вулиць і топонімів загалом уже не тільки в Києві, а й по всій Україні. ВР ухвалила закон, який зобов’язує всю місцеву владу позбутися російських назв. І у столиці процес уже пішов бадьорими темпами.
Тепер у Києві не буде площі та вулиці Толстого, і що особливо тішить – то це нові їхні назви. Площу перейменували на «Українських героїв», а вулицю – на Гетьмана Павла Скоропадського. Не буде вулиці Гагаріна, яка відтепер носитиме ім’я нашого власного астронавта Леоніда Каденюка, і можна не сумніватися в тому, що безліч топонімів отримають імена не тільки історичних особистостей і героїв боротьби з совком і царизмом, а й ще мало відомі імена Героїв, що віддали свої життя в нинішній великій війні з екзистенційним імперським злом, частиною якого, безумовно, є і Шендерович. Ба більше, славетні назви буде присвоєно якимось великим об’єктам, де будуть горді найменування наших бойових з’єднань. У нас є чим замістити імперську погань просто до підмурка. Лише у Києві вже перейменовано 288 об’єктів, і процес іде далі.
Але ми ще раз хочемо звернути увагу на те, що все, про що сказано вище, стало таким собі повторенням давніх баталій, але вже на новому рівні. Як часто буває в таких випадках, протиборчі сторони розходяться непримиренними і з формулою «Історія нас розсудить». От вона і розсудила, причому – не лише вона, а й суд у Гаазі. Причому далі цей процес ставатиме тільки жорсткішим. І, як у найпершій статті, якою ми парирували імперські інсинуації Шендеровича вже багато років тому і яку ми назвали «Вітю, гуд бай!», ще раз повторюємо цей заклик. Причому, це вже стосується не лише його персонально, а й усієї тієї імперської погані, яка ще намагається нас повчати життя: «Гудбай, на ***!»