Ілюзія режиму Бога (Частина 2)

Тому спробуйте подивитися на діячів, вказаних вище, саме без звуку, і ви побачите, що всі вони грають велич, недосяжність для критики і взагалі – байдужість до того, що комусь ця промова може здатися маячнею, а той, хто говорить, – телепнем. Вони вважають себе великими гравцями, чию гру ніхто не може розшифрувати, і що для них увімкнено «режим Бога» чи щось подібне.

Насправді ж просто уважного погляду вже достатньо, щоб вловити фальш. Інша річ, що не завжди вдасться зрозуміти, що за цією фальшю вони приховують, але для цього є інші засоби. Ті самі діячі, яких ми згадували вище, рано чи пізно відчувають у своїх руках щось, що вони вважають за бороду Бога, яку вони міцно вхопили. В такому разі їм здається, що вони невразливі, а оточивши себе особистою охороною – вони можуть сховати свої таємниці від очей оточення. Але так думав багато хто до них.

Напевно, багато хто знає про те, що під час Другої світової війни англійцям вдалося добути німецьку шифрувальну машину «Енігма» і в результаті – розшифрувати більшість кодів, якими користувалися в Третьому Рейху. Вони дуже акуратно поставилися до своєї здобичі та використовували отриману інформацію так, щоб противник не зрозумів, що його шифри зламано.

Те саме сталося і з японськими військово-морськими кодами, які зламали американці. У низці ключових битв на боці американців була оперативна інформація від самих японців, які так і не запідозрили лихого. Навіть смерть командувача флоту Ямамото, якого знищили американські льотчики тому, що перехопили шифрування з маршрутом його польоту, не розкрила японцям очі на всю ситуацію.

Але обидва ці випадки стали надбанням гласності лише після розгрому противника, і тоді це стало частиною епічної саги про битву, яка зачепила весь світ. Немає вже Рейху, як немає і Японської імперії, а тому ці епізоди були оприлюднено в подробицях, з іменами, датами та іншим.

Проте мало хто знає, що це були не наймасштабніші операції такого виду, та й не найуспішніші. З того, що вже оприлюднено, осібно стоїть просто гігантська за масштабами й часом операція «Рубікон», або на самому початку – «Тезаурус». По суті, почалася вона тоді, коли з довоєнного совка до Норвегії втік колишній громадянин «країни пролетарів-переможців» Борис Хагелін. Коли Вермахт вторгся в Норвегію, він перебрався до Штатів, де зміг розкрити свій талант.

А полягав він у тому, що йому вдавалося створювати дуже незвичайне криптографічне обладнання, або шифрувальні машини. Уряд уклав із ним договір, і в результаті за роки війни збройні сили закупили в нього 140 тисяч одиниць таких машин. Він став багатою людиною і після війни перебрався до Швейцарії, де створив компанію з виробництва шифрувального обладнання Crypto AG.

У цьому йому сприяв уряд США, який не випускав його з поля зору і виплачував йому роялті чи щось подібне за його обладнання. Насправді Борис був носієм таємниць, і тому міцні відносини з урядом США були взаємними.

Словом, на початку 50-х американська АНБ, німецька БНД і його Crypto AG запустили просто величезну і абсолютно таємну операцію, суть якої була в тому, що шифрувальні машини цієї швейцарської компанії оснащувалися «чорним ходом» або суперключем, який розкривав шифрування, складені з їхньою допомогою. А між іншим, ці машинки закупили уряди близько 100 країн світу!

Завдяки цьому два ці розвідувальні співтовариства десятиліттями отримували найтаємнішу інформацію з цих країн. Причому вони її не тільки отримували, а й розпоряджалися нею так, що до завершення операції ніхто так і не зміг вирахувати джерела витоку інформації. А вона безпосередньо вплинула на результат багатьох воєн і гучних конфліктів, зокрема на протистояння між Ізраїлем та Єгиптом, Ірано-Іракську війну та війну між Британією та Аргентиною за Фолклендські острови. І це лише те, що було оприлюднено зовсім нещодавно.

А все це до того, що тільки тут ми навели три факти того, як найбільш таємна і начебто – абсолютно недоступна інформація йшла суцільним потоком у відповідні спецслужби, і тому немає жодних причин вважати, що просто зараз те саме не відбувається з таємницями персонажів, яких ми згадали на початку. Вони можуть скільки завгодно вважати, що їхні таємниці помруть разом з ними, як вважали багато їхніх попередників. А те, що ці таємниці не вивернуто назовні, свідчить лише про те, що їх уміють зберігати і використовувати дуже обачно. А ви кажете: «Оман!»