Уперше опубліковано: 25.02.2020
Авторка перекладу: Світлана
Є спосіб, який гарантовано і практично завжди допоможе підняти найбільш впалий настрій. Впалий від інформації, що сиплеться на нас із різних ЗМІ, ну, й насамперед – із телевізора. Напевно, є дослідження професійних психіатрів, які показують дуже схожі наслідки регулярного прийому наркотиків і перегляду телевізора. Причому не має значення, що саме пацієнт там дивиться.
Передачі можуть бути спортивними, музичними, гумористичними і начебто взагалі не політичними, а результат буде одним і тим самим – деформована психіка й патологічна залежність. От зізнайтеся чесно, в кого стояв чи стоїть другий телевізор на кухні? Якщо хтось має такий досвід, то нехай сам собі відповість на просте запитання: навіщо? Навіщо телевізор на кухні? Адже на кухні ви обов’язково щось робите, що не дасть вам його дивитися. Тоді навіщо він там? Щоб слухати!
Якщо піти далі, то можна легко вирахувати, що й не на кухні ви дивитеся телевізор приблизно таким самим чином. Ви час від часу повертаєтеся до тієї картинки, яка там транслюється, але постійно на щось відволікаєтеся і випускаєте з уваги картинку. Інша річ, якщо телевізору вимкнути звук. Просто вимкніть звук телевізора на кухні, і дуже швидко ви зрозумієте, що він зовсім не потрібен. Те ж саме і з основним телевізором. Дивитись його без звуку нема жодного сенсу.
І ось виявляється, що телевізор у сукупності дії на пацієнта передусім використовує звуковий вплив, а не візуальний. Напевно, цю особливість розуміють ті, хто маніпулює цим телевізійним контентом у своїх цілях і розуміє, що є розрив між картинкою та звуковим рядом.
Але насправді перегляд певних сюжетів без звуку дає настільки сильне враження, що це варто робити регулярно. А якщо дивитися без звуку янелоха, Трампа, а особливо – путіна, то дуже багато стане зрозуміло без їхніх слів. Просто потрібно стежити за мімікою і жестикуляцією візуального образу, і з’ясується, що завчені або прочитані з автосуфлера промови абсолютно не відповідають тим моторним реакціям, які демонструє голова в телевізорі.
Адже відомо, що публічних діячів спеціально тренують позбуватися жестикуляції, а всесвітньо відомий «покер фейс» – не що інше, як маска, за якою ховаються реакції, які обізнаний спостерігач легко зчитає. А так усмішка робить свою справу, адже просто кам’яне обличчя тримати набагато важче.
Ті, хто цікавився німим кіно, пам’ятають, що одним із найзнаменитіших акторів-коміків був Бастер Кітон, або «комік без усмішки». На відміну від своїх колег, які «грали обличчям», він тримав кам’яне обличчя в найбільш незвичних ситуаціях, де його товариші по цеху демонстрували нестримний регіт.
Загалом уміння тримати кам’яне обличчя – досить складна наука, бо все піде нанівець, якщо сіпнеться один-єдиний м’яз обличчя. А якщо ти смієшся, то сіпнеться щось чи ні – не важливо. Щось подібне відбувається і по телевізору. Ти можеш розучити текст і бубонити його просто в режимі монологу або використовувати заготовлені фрази. Але зробити так, щоб твої промови відповідали твоїй моториці, коли ти говориш те, у що сам не віриш, – дуже складно, а тим більше робити це завжди, а не під час запису окремого кліпу. Це можуть робити тільки великі люди, які здатні повірити в ту маячню, яку вони несуть.
(Далі буде)
Прямо по-Пелєвінськи: спочатку вимкнути звук, здогадуватись про що говорять на зображеннях, потім вимкнути і сам телек, уявляти, що взагалі транслюють .
не треба бути ні пелевіним ні Мольфаром аби здогадатися що саме відбувається коли ви уявляєте ̶о̶б̶л̶и̶ч̶ч̶я̶ ̶ хуйла, трампомпона або ze.
вони ЗАВЖДИ БРЕШУТЬ!