Спадщина (Частина 10)

Уперше опубліковано: 08.06.2018

Загалом саме в ході Другої світової війни Франція не раз відіграла деструктивну роль і в принципі несе частину провини за те, що сталося під час війни. Лише кілька швидких мазків пензлем малюють зовсім іншу картину Франції у Другій світовій, до речі, як і картину совка. Отже, у 1936 році, коли Гітлер нарешті зважився на першу пробу пера і направив свої війська до Рейнської демілітаризованої зони, саме Франція повинна була рішуче і швидко відреагувати на це для відновлення статус-кво. Відомо, що, посилаючи туди війська, Гітлер поставив перед військовими два варіанти операції. Перший ми тепер знаємо як закінчений та здійснений. На той час Німеччина ще не мала достатньої армії не тільки для того, щоб завдати поразки Франції, а й просто вступати з нею в силове протистояння. Гітлер це чудово знав, а військові не надто йому довіряли і вважали, що введення військ у Рейнську демілітаризовану зону неминуче призведе до бойових зіткнень з армією Франції, що зумовить розгром німецьких військ. Причому всім було зрозуміло, що таке може статися саме в разі активних дій французів. 

Через те що режим Рейнської області мав підтримуватися силами Англії та Франції, то формально саме армії цих двох країн мали реагувати на демарш Гітлера. Але за фактом, звісно, основна роль належала французам. Воно й зрозуміло: англійцям треба було зібрати експедиційний корпус, перекинути його на континент і розгорнути в бойові порядки. За цей час німці десять чи навіть сто разів можуть закріпитись на спірній території. Інша річ – французи. Їхні війська стояли за кілька десятків кілометрів від місця подій, тож цілком могли здійснити кидок назустріч німецьким військам і відразу вступити в бій. З огляду на невідповідність військової могутності французів та німців, там усе було б закінчено впродовж кількох днів. Тому другий варіант, який мали офіцери Вермахту, припускав, що німці категорично уникатимуть зіткнень із французькими військами та миттєво відходитимуть на вихідні позиції в разі виступу французів. Німецькі офіцери просто не погоджувалися на цю авантюру без такого застереження.

У результаті все сталося саме так, як і планував Гітлер. Франція показала найвищий рівень імпотенції, після чого Гітлера вже нічого не стримувало від стрімкої мілітаризації країни та відновлення могутності армії в довоєнних (до Першої світової війни) масштабах. Крім того, військові повірили у стратегічні здібності Гітлера, який обіцяв їм безкровне захоплення територій ще й Австрії з Чехословаччиною, а потім уже пророкував криваву війну, до початку якої Німеччина вже буде готова. Власне, німецька армія саме після цього моменту визнала верховенство фюрера.

Другий момент, який, безумовно, визначив тональність усієї подальшої історії, – окупація Чехословаччини. Саме зусилля дипломатії та керівництва Франції схилили Чехословаччину до безкровної поступки Судетів і далі – усієї своєї території. Це при тому, що на тоді Німеччина та Чехословаччина мали приблизно однакові за чисельністю армії, але бронетехніка у чехів була більш сучасною та потужною. Тобто у форматі оборонної війни Чехословаччина мала всі шанси встояти, але французи натиснули, і Прага здалася без бою. Що було далі – всі чудово знають.

І останній момент, який ми тут згадаємо, але не останній з усього переліку подібних фактів, – це позиція Франції під час окупації. Було б цікаво порівняти цифри саме французьких військ під командуванням де Голля і тих військ, які Франція добровільно дала Німеччині для війни, в тому числі на Східному фронті. Треба враховувати, що де Голль мав у своєму розпорядженні Іноземний легіон, у якому саме французів майже не було. До речі, під французькими та британськими прапорами боролося дуже багато поляків, і якщо підсумувати їхню кількість, то ще питання, хто дав більший внесок до союзницьких військ. У сухому залишку, швидше за все, французьких військ, які воювали за Гітлера, може виявитися більше, ніж тих французів, хто стояв під прапорами де Голля. В будь-якому випадку, підписавши Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, люди де Голля врятували Францію від маси неприємних запитань щодо її ролі у війні взагалі і в частині знищення євреїв – зокрема. Скажімо так, ставлення до цього питання у Франції й Данії виявилося абсолютно різним. Але в результаті виявилося, що Франція найкраще збереглася на континенті серед усіх країн, які взяли участь у війні.

Тож роль совка і Франції у Другій світовій ще чекає на свого об’єктивного дослідника, який надасть правильну оцінку їхнім діям, а ми закінчуємо цей огляд і повернемося до Парижа.

(Далі буде)