«Тиха украинская ночь»

Уперше опубліковано: 02.06.2017

Авторка перекладу: Світлана

За мотивами справжніх подій

«Знаете ли вы, украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи. Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц»*. А в чистому, прозорому повітрі, між розсипом зірок пролітають низки трасерів, здивовано розглядаючи дрібні, холодні світила. Внизу під ними розкинувся неосяжний степ, що до часу поглинув кольори й відтінки. Тільки світле і темне, а ще – зовсім темне. Цвіркуни розрізають повітря своїм тихим, але наполегливим звуком, як це було до нашестя ворога і як буде після того, як про нього вже зовсім забудуть.

Але ось удалині пролунав квапливий перебір АГС, а десь за притихлою, незайманою гущавиною стало чути, як лопаються звуки розривів гранат, а слідом за ними заявив про себе кулемет. Снайперська пара поспішно допила свою каву і, щось тихо, але уривчасто відповідаючи в рацію, підхопила свої інструменти і ковзнула в темряву, до чорної гладі річки. Широкими, розгонистими мазками прибережних кущів ніч укрила спеців, даючи можливість роздивитися тих, хто так безцеремонно вторгся у споконвічний хор цвіркунів та нічних птахів. Їх було небагато, але кожен видавав свій звук, що розривав умиротворене дихання степової ночі. Пара приклалася до свого АГС, а трохи правіше вів свою сольну партію кулеметник. Між ними примостився спостерігач, намагаючись видивитися цілі у свій пристрій. Але найнеприємніше було трохи далі. Невелика група темних фігурок розгортала свої міномети і поралася з боєприпасами. З усього було видно, що ніч остаточно втратить свою природну тишу.

Першим здивувався спостерігач. Його голова сіпнулася трохи вгору й назад, а потім пірнула в темряву. За кілька секунд заспокоїлися кулеметник і той, хто, пригнувшись, біг до нього. Розрахунок АГС нічого не чув за шумом своєї стрілянини, а тому, коли змовк і він, повернулася довгоочікувана тиша. Її порушували лише поодинокі шляхетні звуки, що їх видавала гвинтівка Barrett, посилаючи свої великі подарунки шумним прибульцям. Це справді можна було сприймати як подарунок, адже цей інструмент одночасно позбавляє від перукарів, лікарів і навіть командирів. І ось на якийсь час усе стихло. За кілька хвилин цвіркуни знову взялися за свою роботу, а снайпери повільно стали відходити, розмірковуючи про те, що будь-який із їхніх сьогоднішніх клієнтів міг би без проб, легко пройти кастинг на роль Вершника без голови.

«И вдруг все ожило: и леса, и пруды, и степи»**. Це диверсійна група противника нарвалася на розтяжки біля краю яру, розлякуючи птахів, що спали в чагарнику. І відразу ж, неначе для того, щоб поцікавитися, що там сталося, туди вирушило кілька мін, зі свистом пролітаючи над головами снайперів і тих, хто пригощав їх кавою перед виходом.

Там, на краю яру, пролунало кілька різких і сумних звуків – таких, які бувають від розбитої через необачність сулії горілки. Так іноді трапляється, коли її, мокру й важку, піднімають із льоху крутими сходами. Це – завжди сумно, тільки тут точно не сулія розбилася. За кілька хвилин туди прилетіло ще, трохи згодом – ще раз, а потім – усе стихло. Там уже ніхто й нікуди не поспішав. Ніч текла своєю дорогою, а річка – своєю. Той, хто невідривно дивився в тепловізор, раптом щось жваво зашепотів у рацію, і з найближчих укриттів до нього стали по черзі підходити вірні товариші і заглядати у візир, що ледь світився.

Прилад було налаштовано так, щоб саме річку було видно добре. Точніше, не саму річку, а те, що було на її поверхні. А там дуже повільно, ледь погойдуючись, плив труп невідомого, який ще донедавна жив у далекій Бурятії. У такому вигляді він уже нікому не вселяв ні страху, ні огиди. Дві великі темні жаби задоволено влаштувалися на найвищому його місці і надривно кумкали, роздуваючи величезні бульки в себе на шиї.

Хтось акуратно затягнувся сигаретою в кулак і сказав:

– Ну що ж, ми довго чекали, і ось – пливе труп нашого ворога!

Люди тихенько посміялися, і хтось у відповідь зауважив:

– У цьому місці будуть раки, ті, що були колись по п’ять рублів, ну дуже великі!

«А на душе и необъятно, и чудно, и толпы серебряных видений стройно возникают в ее глубине. Божественная ночь! Очаровательная ночь!»***

*Усі цитати з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» М.В. Гоголя.