Уперше опубліковано: 31.05.2018. У статті згадано спецоперацію СБУ щодо інсценування вбивства російського журналіста Аркадія Бабченка.
Авторка перекладу: Світлана
Як усі встигли помітити, СБУ дедалі потужніше демонструє новий тактичний малюнок, що виявився несподіванкою як для фігурантів кримінальних справ – чи тих, які голодують, чи відмовилися від голодувань, – так і для їхніх господарів, що сидять у кремлі. Ба більше, це виявилося несподіванкою і для тих учасників злочину, які мали надати інформаційне прикриття. Ці люди мають не лише українські чи російські прізвища, а й цілком європейські й навіть – американські. Стало зрозуміло, що всіх їх заздалегідь відмобілізували, поки не настало «чудесне воскресіння» Бабченка.
Ці діячі розвивали приблизно одну й ту саму лінію інформаційного прикриття: слабкість влади України, бездіяльність спецслужб і, звісно – корупція. Вони встигли все це розповісти, а деякі, на кшталт Ксюші Собчак, відомої «опозиціонерки», вже анонсували перформанси пам’яті Бабченка, куди вже притягли відра помиїв та фекалій. Мало того, великий європейський функціонер, який не став їхати до москви з приводу розстрілу Нємцова, вирішив приїхати до Києва і повчити нас життя. Але концепція змінилася.
Ксюша досі трясе загривком і стукає копитом, не знаючи, що ж тепер робити з першокласними помиями. А вказаний вище чиновник дізнався про воскресіння Бабченка вже в аеропорту «Бориспіль», коли ввімкнув телефон. Не виходячи із зони прикордонного контролю, він полетів назад, так і не давши нам потрібних порад і не розгорнувши конструктивної критики. Просто розвернувся, і тільки його й бачили.
Тепер з’ясовується, що вся ця публіка так дружно виступила, бо день «Х» було перенесено. Все мало статися під час фіналу Ліги Чемпіонів у Києві, щоб показати, на додаток до всього іншого, що столиця України – смертельно небезпечна. До речі, на той час Карлсон Міхо вже підтягнувся до кордону України з боку польського Пшемишля. Словом, готувалися на неділю, а довелося крокувати до вівторка. Але в результаті вони виявили, що вплуталися в гру з набагато досвідченішими гравцями і що їх обставили, як сопливу школоту.
Раптом стало зрозуміло, що Україна почала працювати жорстко та професійно, набагато професійніше, ніж московська Контора і навіть європейські чиновники, які звикли відчиняти всі двері в Україні задньою ногою. Тепер їм стало зрозуміло, звідки можуть прийти до них неприємності з приводу занадто тісних засосів з кремлем. Вони вже звикли, що для своїх спецслужб вони перебувають у зоні табу, а ЦРУ просто не полізе в ці нетрі, і тут повіяло холодом звідти, звідки не чекали.
Але головне тут у тому, що наші органи перестали давати критичні витоки. Для всієї публіки, заангажованої москвою, такий поворот подій виявився настільки лячним, що в європейських столицях різко підскочив попит на памперси найбільшого розміру. СБУ почала працювати в іншому ключі як щодо забезпечення внутрішньої безпеки, так і щодо нових методів роботи. Тепер усім зрозуміло, що зі старим решетом уже покінчено, а що тепер здатна зробити СБУ – можна тільки здогадуватися. Однак багато хто тепер замислився над тим, чи є записи їхніх розмов з особами, з якими не варто було б спілкуватися. Причому вони тепер розуміють, що інтереси української розвідки та контррозвідки природно поширюються на те коло осіб, з якими єврочиновники мають неформальні відносини фінансового характеру.
Тільки тепер вони раптом розуміють, що не лише СБУ демонструє зовсім інший почерк, дуже схожий на знайомий почерк з-за океану, а й ЗСУ – теж. Поступово скепсис стосовно нашої армії замінюється настороженістю, бо уявлення про її можливості тепер стали невизначеними, але вже точно зникла думка про те, що це – збіговисько хлопчиків для биття.
З цієї ж обойми й останні повідомлення про те, що посадовці «Нафтогаз України» отримали чотири десятки мільйонів гривень за серію успішних судових рішень у позовах із «Газпромом». Мало того, багато наших співвітчизників клацають язиками та обурено підраховують суми, які отримає кожен із цього списку осіб. Однак треба уважно придивитися до того, що насправді сталося, щоб розуміти, наскільки великі ці суми.
Більшість своїх висновків, ми звикли робити, порівнюючи однотипні предмети або явища. Так і в цьому випадку: обурені репліки, які ми зустрічали навіть від читачів нашого ресурсу, обмежуються констатацією невдоволення, але під ними немає жодних обґрунтувань чи порівнянь із чимось подібним. А тим часом ситуація дуже цікава і пояснює багато речей, що відбуваються просто на наших очах. До речі, вони з тієї самої низки подій, які ми розповідали про СБУ. Тому ми спробуємо внести ясність і в цей захопливий епізод.
(Далі буде)