Для тих, хто не зовсім в курсі або взагалі не в курсі – короткий екскурс у те, що ж насправді сталося між Нафтогазом і «Газпромом», що призвело до таких надзвичайно високих премій, з одного боку, і до поганого передчуття – з іншого. Через те що все пізнається в порівнянні, треба хоча б розуміти, що і з чим треба порівнювати.
Отже, під час перебування главою уряду України певної панянки, яка на той час не прокачувала губи та інші частини тіла, а компенсувала це закрученою на голові косою, було підписано контракт на постачання газу між згаданими вище підприємствами. Тоді це було подано як велике досягнення і вершину вищого пілотажу, але якби таке сталося в Китаї, панянка так і не відчула б радості пластичних операцій, які зробили її ельфійкою або чимось на кшталт того. Це сталося б тому, що робити пластичну операцію на голові, яку прострілив кат, – немає жодного сенсу.
У Китаї це сталося б із однієї з двох причин. Перша – безсовісно висока ціна цього газу. Купуючи його на кордоні з рф, Україна мала отримувати найдешевший у Європі газ, а далі за рахунок транспортних витрат газ мав дорожчати з кожною тисячею кілометрів. За логікою, найдорожчий газ мав опинитися у Німеччині та Великій Британії. Але в той самий час Німеччина отримувала газ за безпрецедентно низькою ціною, і панянка про це знала. Тобто вона навмисно підписала контракт із грабіжницькою для України ціною газу.
Другий момент, за який у Китаї роблять отвір у голові, – дивна умова «Бери або плати». Суть її зводилася до того, що сторони обумовлюють конкретну кількість газу, яку Україна зобов’язана викупити. Причому навіть якщо фізично цей газ не споживався, оплата має бути неодмінно. Це навіть нема з чим порівняти в реальному житті. Але навіть якщо уявити, що навіщось це довелося зробити, то обсяг повинен дорівнювати самому мінімуму можливого споживання, щоб не платити за повітря. Але обсяги було вказано нереальні, які Україна не могла проковтнути фізично. Тут може виникнути якась теорія про те, що Україна планувала перепродавати газ далі та отримувати прибуток на різниці в ціні. Але, як відомо, далі газ коштував дешевше, і такі плани відгонять маразмом.
Як тепер уже зрозуміло, контракт прикривав фактичну передачу ГТС України «Газпрому». Це було не прямо записано, але за фактом так би і сталося. Україна, не вибираючи обумовленої кількості газу, потрапляє під дію санкцій за умову «Бери або плати», бо оплачувала лише спожитий газ, хай і за драконівською ціною. «Газпром» отримував суми віртуального боргу України, які він мав пред’явити до сплати. Сума повинна була стати для України не реальною, і «Газпром» просто забрав би трубу як компенсацію за віртуальний борг. Ще раз: у зв’язку з цим контрактом «Газпром» не зазнавав жодних збитків, а борг виникав тільки на папері, і тільки тому, що панянка поставила під ним свій підпис.
Далі: цей контракт містить положення про те, що будь-які спори, що виникають між сторонами, розглядаються в міжнародному арбітражі шведського Стокгольма. Тут слід зауважити, що Стокгольмський арбітраж було створено для того, щоб максимально прискорити вирішення спорів, і тому країни-підписанти відповідного документа про роботу арбітражу взяли на себе зобов’язання безумовно виконувати його рішення, приймаючи їх як із останньої інстанції. Такі рішення є обов’язковими для виконання на території всіх країн, які й створили цей міжнародний інструмент.
Як і слід було очікувати, москва подала туди позов на Нафтогаз, у якому вимагала стягнення сум, передбачених умовою договору «Бери або плати», плюс тих сум, які Україна заборгувала, поки не оплачувала газ, спожитий після початку війни, тобто у проміжку між початком війни і датою подання цього позову. Далі ми оперуватимемо приблизними сумами, що фігурують у спорах сторін, не наводячи їхніх точних значень. Охочі можуть самостійно знайти точні цифри, ми ж будемо вести мову тільки про порядок цифр, щоб не закопуватися в математику.
За підрахунками «Газпрому», Україна заборгувала йому більш ніж 50 мільярдів доларів. Причому сам позов було подано саме тоді, коли в москві усвідомили неможливість військової окупації України. Подальші дії були подобою зашморгу, який москва накинула на нашу шию і була впевнена в тому, що їй вдасться затягнути петлю до повного здихання України.
(Далі буде)