Дуплет «Орєшніком» (Частина 3)

Ось цей «недоліт» першої ракети на 600 кілометрів може говорити багато про що. Просто нагадаємо, що дальність ракети «Орєшнік», вона ж РС-26 «Рубіж», за даними джерел у західних розвідках, становить від 2 до 2,3 тисячі кілометрів. Відстань від полігону Капустін Яр, звідки здійснювалися запуски, до кордону України з Польщею становить максимум 1700 кілометрів, а це означає, що технічно в разі промаху ракета може залетіти в бік ЄС на глибину 300–600 кілометрів.

А це якраз і є величиною промаху першого «Орєшніка», який прилетів на околицю Донецька. І через те що лапті вже стріляли цією ракетою по Львову і промахнулися, то маніпуляції з такою ракетою вже становлять пряму і безпосередню загрозу країнам НАТО. А тим більше розміщення подібного заліза в БРСР мало б отримати якісь дії у відповідь у цьому плані. Але це вже проблема партнерів, і якщо вони її не помітили, то це вже – на їхній совісті.

Очевидно, що лапті не такого ефекту очікували від цього удару, і це випливає з того, що Лавров розповів держсекретарю Рубіо і що озвучила його прес-алкаше Захарова. Вони вважали, що удари змусять здригнутися всіх, але це викликало дещо іншу реакцію. Порада лаптів, яку вони дали дипломатичному корпусу іноземних держав, розташованих у Києві, не мала належного ефекту. Лаптів демонстративно і публічно послали на добре відому їм адресу. Але тут виникає запитання до нашої дипломатії.

Якщо лапті дозволяють собі такі промови, то чому наші зупиняються на обіцянці «дзеркальної відповіді»? Поки вона не сталася, можна точно так само попередити дипломатичний корпус, який перебуває в москві, про те, що Україна залишає за собою право масштабної атаки на цілі в межах москви, а тому всім пропонується змінити місце дислокації. Мало того, лапті частково закрили небо над центральними областями курника і, зокрема, заборонили польоти всіх нерегулярних рейсів, а також закрили цілу низку ешелонів для всіх польотів.

Тут можна було б також висунути пропозицію закривати все небо над центральними областями курника, бо небезпека чатуватиме на комерційні рейси у всьому діапазоні висот. Адже в нас комерційна авіація не літає, от і їм треба таке заявити. А потім, якщо вони зрубають свій літак, як це було в Баку, або літак зіткнеться з нашими дронами чи ракетами, то це попередження буде актуальним як ніколи, мовляв, ми вас попереджали, але ви проігнорували і дозволили польоти вже на свій страх і ризик.

До речі, вкотре наголосимо на дивовижній ситуації, що на п’ятому році війни ми все ще повністю залежимо від постачань ракет-перехоплювачів наших партнерів і не освоїли випуск власних аналогів. А ще дивовижнішою ситуація стає від того, що два міністри оборони, які керували більшу частину цього часу, покривали розпильні схеми і самі багатіли, як на дріжджах, маючи «долю малую», але до них досі немає жодних запитань, а у того, що зараз усміхається на посаді секретаря РНБО, весь цей час сім’я усміхалася в США, і тому його взагалі ніяк не хвилювали питання закриття неба, тому що сам він мав затишний бункер, а виводок – у Маямі, куди він регулярно їздить начебто про щось домовлятися. Результати його поїздок – вражають. Військову допомогу Україні взагалі викреслено з бюджету США на наступний рік. Вже начебто Єрмака немає, але єрмачатина залишається безкарною. Але це – інша історія.

Словом, абсурдні промови Захарової ще раз підкреслюють те, що в москві розраховували на інший ефект ударів. У результаті їх попередження про регулярні удари по Києву викликають сміх, бо ж до того що було? Це були не удари чи вони були не регулярними, хоча їхня кількість обчислюється вже сотнями? Ну, і особливо весело слухати цю занепалу сутність, коли вона вимовляє «центри прийняття рішень». Отже, рішення приймаються під Авдіївкою, в гаражному кооперативі Білої Церкви, на Лук’янівському ринку та станції аерації (каналізаційній) у Бортничах?

З огляду на те що вони забороняють інтернет, щоб ми не використовували їхніх мереж для наведення дронів на ціль, можна не сумніватися в тому, що вони прийняли це рішення, виходячи з власного досвіду, і самі користуються цими засобами. До речі, щось мені підказує, що в цю гру включилися наші фахівці і, вирахувавши СІМ-карти, які використовує ворог, роблять щось із ними так, що ми потім читаємо про «локаційно втрачені» цілі. Але це до того, що всі ситуації вони оцінюють за власним досвідом. Тому не виключено, що свої рішення вони приймають на станції аерації або в якомусь такому місці, тому й луплять по базарах і консервах. Якось так.