Дуплет «Орєшніком» (Частина 2)

Усе це до того, що навіть такими засобами, як «Іскандер» або «Циркон», дуже складно зненацька захопити саме авіацію. За 4+ роки війни реакцію на такі варіанти відпрацьовано до автоматизму, і якби це було інакше, ми вже давно б не мали ніякої авіації. З цієї точки зору застосування «Орєшніка» саме по аеродромах – дурна витівка за визначенням. Як уже зрозуміло, точність у ракети зовсім ніяка, і тому завдати удару по ЗПС, наприклад, щоб вивести її з ладу, – те ще завдання. Десять метрів убік, і це вже точно буде «в молоко». Крім того, мені не відомі нормативи відновлення ЗПС у бойових умовах, але щось мені підказує, що дірки у смузі залатають максимум за добу, а тому навіть точний удар по ній саме таким дорогим боєприпасом – дикість.

І тут згадуємо попередження посольства США, що дає всі підстави вважати, що ракета летіла на Київ і на ті самі «центри прийняття рішень», але пішла трохи вбік. Тому відхилення від курсу склало не ті самі чотири кілометри, а всі 70+ кілометрів. Швидше за все, в систему наведення закладали координати урядового кварталу, але в результаті ракета промахнулася і побила банки з солоними огірками та помідорами. Хоча не виключено, що збитки виявилися важчими і втрачено певну кількість браги. А от самогон у гаражі навряд чи зберігатимуть, мало там що.

Але й це ще не все. Як тепер уже практично достовірно відомо, було два «Орєшніки», і один із них ударив у смузі між тимчасово окупованими Ясинуватою та Авдіївкою. При цьому деякі діячі пишуть про те, що саме ця ракета, яку запустили першою, виявилася зіпсованою і тому впала так далеко від Києва, мовляв, не долетіла вона. Але тут є контраргумент. Скажімо так, якби ракета вийшла з ладу після старту і її бортові системи відключилися повністю, то і в такому разі вона повинна була долетіти до цільового району, на те вона й балістика. Інша річ, що не відбулося б розведення бойових блоків та іншого. Ну, а в підсумку на землю впала б уся бойова частина ракети.

Можна припустити, що збій стався на самому старті і там щось сталося з двигунами. Але в такому разі ракета вибухає на старті або одразу після підйому. Тобто вона робить яскравий спалах і з криком «Уже никто никуда не едет» падає на землю, що ми вже спостерігали багато разів у тих же лаптів. Але й це – не той випадок. По прямій відстань від місця пуску до Донецька – плюс-мінус 800 кілометрів, і це не можна назвати проблемою зі стартом. І останнє. На тому самому відео, яке зняло роботу «Орєшніка» в передмісті Донецька, чітко видно, що поділ бойових блоків таки відбувся, що підтверджують характерні світлові смуги, як і в Білій Церкві. Виходить, що ракета відпрацювала як слід, але не там, де треба.

Таким чином, ворог запланував запуск двох «Орєшніків» саме по урядовому кварталу Києва. Мабуть, завдання було поставлено настільки жорстко, що для операції приготували відразу дві ракети загальною вартістю 150+ мільйонів доларів. Логіка тут зрозуміла: якщо одна ракета не влучить у ціль, друга її підстрахує. Так воно і сталося. Перша ракета промахнулася на 600 км, а друга – на 70.

По суті, це була ганьба у квадраті, про яку краще не згадувати всує. Тим більше що це сталося практично одразу за провальним запуском «Сармата». Між іншим, після того пуску вся ворожа пропаганда неначе води в рот набрала, хоча якщо цар розповів, що пуск виявився вдалим, то про це треба сурмити якомога гучніше, щоб усі навколо боялися, проте нічого подібного не чути, з чого випливає простий і логічний висновок про «успіх заходу». Але тут є важливий інший момент, який заслуговує на увагу наших європейських партнерів.

(Далі буде)