Подвійний Пекін (Частина 3)

Автор: anti-colorados

А ми пам’ятаємо, що Тромб сам називає себе великим бізнесменом і просто геніальним переговорником. І ось виявляється, що бізнес-досягнення його візиту – отримання дрібних огризків того, що вже було до його вступу на посаду президента у другій каденції. І це ще не факт, що навіть огризки Штати зможуть освоїти. Китай уклав довгострокові, на 10–20 років, контракти на постачання всієї сільськогосподарської продукції, яка раніше йшла із США. Тобто американська квота вибиратиметься в тому випадку, якщо попит перевищуватиме законтрактовану пропозицію, а це – не факт. З погляду бізнесу це настільки «оглушлива» перемога, що це справді щось видатне.

Але, швидше за все, головним номером програми Тромба було домогтися від Сі припинення підтримки Ірану або ж заява про те, що якщо той не відмовиться від ядерної зброї, то таку підтримку буде зупинено. І справді, Сі начебто погодився з тим, що недобре Ірану мати ядерну зброю, але саме з китайського боку чітких формулювань цієї позиції не було, і, як завжди, Додік дофантазував 99% всього, що потім розповів з цього приводу. Якби це були якісь домовленості, йшлося б про призупинення експорту іранської нафти, але про це Пекін нічого не заявляв. Ба більше, сам Тромб розповідав, що він готовий зняти санкції з іранської нафти, якщо той піде на поступки.

Але фокус у тому, що для Китаю санкції США щодо нафти – як мертвому припарки. Він купує санкційну нафту у всіх – у Венесуели, курника і, звісно ж – Ірану. І поки ця нафта під санкціями, він її купує за цінами, набагато нижчими за світові. Якщо Тромб зніме санкції, бородаті зможуть її продавати будь-кому і, відповідно, виведуть вартість своєї нафти на рівень саудівської чи еміратської. Тому жодної підтримки Пекіна великий переговорник не здобув. Плюс до того, навіщо Сі бруднитися в цю ситуацію, коли Тромб загруз у цій епопеї вже по самі вуха?

Натомість, щоб добитися усмішок Сі, Тромб зробив низку дуже неприємних заяв з приводу Тайваню, про що вже всі чули. Плюс до того, зараз припинено постачання зброї на острів. Тим самим Додік ще раз опустив авторитет США нижче плінтуса і показав, що імідж твердого союзника, на якого можуть спертися всі, вже поховано повністю. А сам володар чуба радісно стрибає на могилі колишньої величі його країни. Але схоже на те, що в Пекіні, хай і не повністю, але він злив інтереси єдиного свого союзника, якого ще публічно не кинув, – Ізраїлю.

Через те що переговори в Пекіні і відповідно – переговори з іранськими емісарами ведуться потай від Ізраїлю і про те, як вони йдуть, усі судять із прямо протилежних заяв самого Тромба, все йде саме до варіанта класичного кидка ще й Ізраїлю. Принаймні, те, що мають політичні лідери Ізраїлю, вказує саме на це. А ізраїльська преса, хай і дуже акуратно, але змінює захоплену риторику на адресу США. Якщо раніше там відтягувалися за формулою «Тромб – це не розмазня Байден», забувши про те, що саме старий Джо, починаючи з 7 жовтня, дав «добро» на гігантський авіаміст, яким в Ізраїль ринула зброя, то тепер починають давати задню і називати переговорний процес, що ведеться Тромбом, тактичною, а можливо – і стратегічною помилкою. Там дивуються з того, наскільки дешеві прийоми бородатих можуть обдурити як представників Додіка, так і його самого.

При погляді на все це лідер партії «Оцма Єгудіт» Ітамар Бен-Гвір під час засідання фракції в парламенті заявив: «Ізраїлю не можна звикати до обстрілів нашої території. Я звертаюся до прем’єр-міністра: поговори з Трампом, їдь до нього, якщо треба – стукни кулаком по столу і вимагай права на свободу дій. Необхідно діяти, захопити територію і забезпечити безпеку жителям країни». Тобто вже і в Ізраїлі починають розуміти, що собою являє цей чубатий діяч, і там різко припинилися гімни і кантати на його адресу.

Отже, два візити показали, що Сі залишається при своїх інтересах таким чином, що на його тлі метушня прутіна і Тромба виглядає як жалюгідні потуги двох ідіотів, що виживають із розуму. Але Додік іде з відривом, бо нещодавно стало відомо про те, що його сім’я і він сам зараз активно інвестують кошти, зароблені на інсайдерській інформації, в різноманітні перспективні компанії, особливо пов’язані з ШІ. Минулого тижня Додік зробив інвестицію в компанію, яка за назвою була дуже схожа на ШІ-стартап, але в результаті з’ясувалося, що це – мережа суші-барів. Тож там – все правильно. Зозуля назад не прилетить.