Крім того, Маршалл уважно стежив за найяскравішими армійськими офіцерами і, продовжуючи справу Першінга, дав їм «зелене світло» для зростання. Спробуймо згадати ті імена, які пов’язують з Маршаллом у плані їхнього стрімкого зростання: Дуайт Д. Ейзенхауер, Омар Н. Бредлі, Марк В. Кларк, Кортні Х. Ходжес, Джейкоб Л. Деверс, Джордж С. Паттон-молодший, Дж. Х. Сімпсон, Люціан К. Траскотт і Роберт Л. Айхельбергер.
Правда ж, навіть ігноруючи ту частину історії Другої світової війни, ми все одно впізнаємо тут знайомі імена та прізвища?
У цьому короткому огляді неможливо описати те, що зробила ця людина, але ще кілька деталей не можна не згадати. Маршалл завжди і категорично висловлювався за військову допомогу Великій Британії і навіть совку. Щоправда, в совку його облили помиями за «План Маршалла», про який ми скажемо трохи нижче, а от Вінстон Черчілль дуже високо оцінив те, що зробив генерал. І саме Черчілль кілька разів казав, що Маршалл є справжнім символом перемоги у Другій світовій війні.
І на завершення – про мінливість долі. Маршалл завжди вважав пріоритетом у війні боротьбу з Німеччиною. Під його керівництвом було підготовлено план висадки військ ще у 1942 році, на реалізації якого він особисто і багаторазово наполягав. Він люто протестував проти північноафриканської кампанії, вважаючи правильним вторгнення до Франції. Те ж саме було і в 1943 році, коли він подав Рузвельту обґрунтування необхідності початку військової операції влітку того року.
Мало кому відомо, що Рузвельт обговорював цей план із Черчіллем, і той вважав, що саме зараз його реалізація призведе до поразки. Він чудово пам’ятав Дюнкерк і не хотів його повторення. Коли було затверджено план вторгнення на літо 1944 року, Маршалл просив Рузвельта відпустити його командувати операцією, але той йому відмовив. Президент сказав, що генерал потрібен йому у Вашингтоні, щоб тримати нитки управління всіма операціями, а не тільки висадкою в Нормандію.
Крім того, Маршалл відмовився приймати будь-які бойові нагороди, бо сам не був на передовій та особисто не брав участі в бойових діях (привіт нашим прокурорам, які отримали посвідчення УБД), він прийняв лише доповнення до своєї нагороди за Першу світову у вигляді дубового листя «За видатні заслуги». Генерал розсудив, що бойові нагороди повинні отримувати люди, які брали участь у боях, а не ті, хто був у штабах. У зв’язку з цим варто подивитися на іконостас Жукова, нестерпного героя та символа.
І, врешті-решт, після закінчення війни саме Маршалл розробив той самий план, який зміг зробити диво і перетворити руїни Німеччини, Японії та інших країн на квітучі країни. Так, і ще! Маршалл прорахував план допомоги і для совка. Сталіну було запропоновано прийняти план Маршалла, але той відмовився, і повоєнний голод, який скосив величезну кількість людей, що пережили страшну війну, – на руках саме цієї погані. Були гроші, були засоби, була програма, але не було бажання!
І ось мінливість долі полягає в тому, що в совку і тепер – рф Маршалла вважають супер’яструбом і ледь не ворогом номер один. Воно й зрозуміло, бо саме Маршалл сформулював та обґрунтував ідею європейської системи колективної безпеки, тепер відомої як НАТО.
У будь-якому випадку, якщо вести мову про символічну особистість, яка втілює перемогу в тій війні, то Джордж Маршал, на мою думку, – одна з найбільш відповідних постатей.
“Маршалл прорахував план допомоги і для совка”-але там було одне зауваження. Вивід комуняк з урядів центрально-європейських країн. А Сталін вже бачив, як вони захоплюють всю повноту влади.
“і повоєнний голод, який скосив величезну кількість людей, що пережили страшну війну, “-все з тієї опери. Засуха 1946 року була серйозною, але не катастрофічною. Але вона зачепила і центрально-європейські країни, де міністрами с/г в більшості стали комуняки (кількість с/г населення тоді була набагато більшою) і почали проводити “реформи”. Почався різкий ріст цін на продовольство. Щоб стабілізувати ситуацію, совдепія влаштувала масовий вивіз продовольства з України та Молдови (центральна Росія голоду не зазнала!).
Що цікаво, що навіть Ющенко жодного разу не згадав голодомор 1946-47рр., не говорячи вже про інших керівників держави. Повторення 1933р. вдалося запобігти тільки діям УПА, яка нищила колгоспи та склади, а так значна частина продовольства поверталася в обіг в середині України.