Вислухавши цю промову, учасники наради вирішили, що на Маршаллі можна ставити хрест і дуже скоро він опиниться в далекому гарнізоні, в якомусь Форт-Дупі, але не сталося. Маршалл дуже скоро став начальником штабу сухопутних військ із карт-бланшем на повну реорганізацію армії. Ба більше, Рузвельт був знаний за його вміння схиляти до себе співрозмовників і майже миттєво скорочувати дистанцію практично до фамільярності. З Маршаллом і цей номер не пройшов. Рузвельт більше жодного разу публічно не назвав його Джорджем, а той звертався до Рузвельта виключно «містер президент». Це була ознака максимальної поваги один до одного. Трохи згодом це змогло оцінити й оточення.
Адже Маршалл чудово володів ситуацією в армії і став рішуче ламати синекуру, на яку вона перетворилася. За борт пішли генерали, що приросли до своїх крісел, і несподіване зростання отримали здібні офіцери. Крім того, Маршалл змінив саму структуру армії, але при цьому йому вдалося налагодити чудові ділові відносини з Білим домом, Конгресом і навіть із керівництвом ВМФ, із яким армія вела вічні баталії за бюджетні кошти.
Його метою було створення нової армії, що тримається на ініціативних, розумних офіцерах і сержантах, які не бояться брати на себе відповідальність. Він заохочував ділові суперечки навіть із ним самим, адже він постійно їздив по військах та особисто спостерігав за їхнім станом і змінами, які там відбувалися.
З якогось паші чи султана він перетворив свою посаду на ефективний координаційний центр. Замість шести десятків людей, які доповідали йому ситуацію у військах, залишилося лише шість – за основними напрямами. І це допомогло не лише змінити структуру армії, а й встановити нормальний зворотний зв’язок, який і дав реальну картину її потреб у всьому.
Саме Маршалл запустив той маховик військово-промислового комплексу, який забезпечив усім необхідним як армію США, так і армії союзників. А це означає, що він зміг вибудувати правильні й найвищою мірою ділові відносини з промисловцями.
У зв’язку з цим достатньо згадати простий, але дуже показовий епізод. На початку 1941 року Маршалл проводив нараду про постачання військ, і раптом до присутніх увірвався майор Волтер Беделл Сміт. Він звернувся до Маршала як до останньої інстанції зі своєю пропозицією, яку «зарізали» у Вашингтоні. Його компанія розробила спеціально для армії невеликий автомобіль-всюдихід на чотири особи. Він був дуже простим у виготовленні, мав низький силует, велику прохідність і невелику масу, що дозволяла витягнути його руками з будь-якого багна чи болота, де він міг ув’язнути.
Маршалл вислухав Сміта і прямо запитав його: «Ти думаєш, що це буде корисно для армії?» Той відповів: «Вважаю, що це буде дуже корисно». Тоді Маршалл різко резюмував: «Тоді зроби це!» Через певний час армія отримала те, що тепер відомо як «Джип», а далі на ньому вже їздили військові союзників. На кінець 1945 року було випущено 653 568 джипів.
У результаті вже у 1941 році армія США мала чисельність 1,8 мільйона осіб, а наприкінці війни – 8,25 мільйона. І це була першокласно оснащена армія, здатна виконувати будь-які найскладніші завдання на театрах військових дій, віддалених від США на тисячі кілометрів.
(Далі буде)