«Записки о дипломётах» (Частина 4)

Автор: anti-colorados

І ось – закономірний результат. Як ми пам’ятаємо, нинішній клінч з Іраном, з якого взагалі не видно виходу без ганьби для США, розпочався з переговорів, які провела солодка парочка – зять і рієлтор – з іранською делегацією. В результаті Віткофф розповів Тромбу про те, що іранці йому пообіцяли закінчити створення ядерної зброї за тиждень-два. Як потім з’ясувалося, нічого подібного не було і мова йшла в іншому ракурсі, але ні Віткофф, ні Кушнер взагалі нічого не розуміють з цієї теми і тому додумали собі все, що хотіли, і розповіли Тромбу. Потім іранці викривали Віткоффа у брехні і назвали його провокатором, з яким взагалі немає сенсу вести хоча б якісь переговори.

Але Віткоф – не брехун, він просто дурень і не розуміє дипломатичних нюансів, не знається на питаннях ядерної зброї, а на переговорах з американського боку взагалі не було фахівців ні з ядерної зброї, ні з ядерної програми Ірану. Тобто зять із рієлтором вирішили, що вони цілком можуть обійтися й без фахівців. З іншого боку, вони й не могли б узяти з собою експертів, бо спеціальну групу саме тому профілю, що складалася з 12 високопрофесійних експертів, було звільнено Маском через непотрібність. Тож ці два дятли навіть не зрозуміли суті того, що обговорювалося.

Це – не фігура мови. Вже згодом, коли Додік поліз у бійку, європейські представники, присутні на тих переговорах у Женеві, повідомили, що ні Кушнер, ні Віткофф нічого не розуміли ні в елементах іранської ядерної програми, ні в нюансах глибини збагачення урану. Тобто вони взагалі не були готові вести предметні переговори. І навіть ті підказки, які давали їм європейські чиновники, пацієнти банально не зрозуміли. Саме тому, коли Тромб почав вимагати підтримати його військову операцію, європейці послали і його, і його зятя разом із Віткоффом, бо точно знали, що саме говорили іранці і що зрештою розповіли Тромбу його безголові топменеджери зовнішньої політики. Плюс до того, європейці просто жахаються від того, що такі важливі питання доручено вести від імені США пацієнтам без досвіду, знань і статусу. Але, як ми знаємо, Тромбу подобається його зять, та й друг-рієлтор – теж, а тому вони продовжують руйнувати зовнішню політику США, не виходячи з несвідомого стану.

А У НАС?

Усе це виглядає настільки дико просто тому, що йдеться про США, але якщо подивитися на наші реалії, то тут усе може виявитися ще веселішим. Нашою зовнішньою політикою у критичній для країни ситуації, а саме – під час війни, кермував нехай і не рієлтор, а ларьочник. Він був другом найвеличнішого, і цього було достатньо для того, щоб на нього було покладено функції формування зовнішньої політики України в момент, коли вона зазнала військової агресії. Напевно, при цьому враховувалося, що ларьочник успішно продавав під виглядом пива помиї, які законодавство України дозволяє продавати під виглядом цього пінного напою.

Між іншим, усі, хто любить ударити по пивку, повинні знати про те, що майже все те, що випускається в Україні під виглядом пива, – не пиво. Кожен може відкрити будь-яке джерело і побачити назву чотирьох інгредієнтів, з якого воно виробляється, і виявити, що там просто немає кукурудзи чи іншої погані, з якої пійло роблять у нас. І там буде сказано про те, що піна – продукт бродіння, а не хімія, яка імітує піну. Так, це – не отрута, але й не пиво, а ларьочник успішно це збував. Тому, мабуть, він і став, по суті, головним дипломатом країни. Не називати ж дипломатом того пацієнта, який міг би легко зіграти роль просто будь-якого овоча, проте обіцяв воювати саперною лопаткою.

Ну, а що стосується показників заповнення посад послів України, ми не маємо даних про співвідношення кар’єрних дипломатів та призначенців. Але підозрюю, що 9 трампових відсотків у нас – недосяжна висота. Адже послицями у нас призначають нові обличчя, які справно виконують ролі корабельних сосен і, головне – без табу. Усіх їх і призначав ларьочник, а те, що після його звільнення і, скажімо так – екскурсії на Лук’янівку, не проведено масової заміни послів на кадрових дипломатів, викликає запитання дуже недоброго змісту. Адже це – прямий і безпосередній індикатор влади, чи то в США, чи в Україні.