Автор: anti-colorados
Принаймні, досить недалекі діячі не раз вмощувалися в перше крісло Овального кабінету, але партія завжди добирала команду професіоналів, які хоча б розбиралися у предметі, і навіть зрештою хибні рішення все ж таки приймалися з розумінням того, що і для чого робиться. Від помилок ніхто не застрахований, але це – інша історія. Друга ж каденція Тромба почалася з тотального чищення державного апарату й засилля його відвертими ідіотами, але вірними особисто Додіку.
У результаті практично за всіма напрямами діяльності рішення формують і приймають особи, які зовсім не розуміють суті того, чим вони займаються. Зате в них є якість, яка Додіку підходить на ура. Крім відданості, вони підкреслено діють не так, як попередники. Нехай це буде повна дикість, зате інша. Правда ж, це нам щось нагадує? Але про це – нижче.
Днями агентство Рейтер випустило аналітичну статтю, в якій описано дивовижні особливості адміністрації Тромба у плані зовнішньополітичної діяльності. Такий матеріал був зобов’язаний вийти, бо Додік демонструє провал за провалом на кожному кроці, і ці провали стають дедалі болючішими і ганебнішими вже для США, а не тільки для нього самого, чого він все одно не розуміє. Насамперед видання звернуло увагу на те, ким є ті люди, які відповідають за зовнішньополітичний блок політики США, і тут усе стало на місце.
Там уже відкрито пишуть про те, що Додік спантеличив увесь світ, практично нівелювавши роль Держдепартаменту саме в ключових питаннях. Тепер замість Держсекретаря цими проблемами займаються два неосвічені дилетанти – його власний зять і друг-рієлтор. Причому, незважаючи на провали та суцільний шлейф ганьби, що залишається за цими двома пасажирами, Додік навіть не думає їх міняти, бо й міняти особливо нема на кого.
І це не дивно, тому що найнятий ним для демонтажу державних структур Ілон Маск швидко і якісно зруйнував усе, і в результаті залишилися тільки милі оку Додіка пацієнти, які стоять за його спиною в Овальному кабінеті й безтямно посміхаються, коли він несе чергову, явно деменційну нісенітницю. За даними видання, за останні 50 років склалася практика призначення послів США в інших країнах з числа кар’єрних дипломатів і тих, кого називають «політичними призначенцями», на користь перших. Тобто президенти завжди мали квоту призначенців у вигляді синекури, яку вони надавали тим, хто допоміг їм на виборах.
Таких діячів призначали послами до країн, де немає особливих проблем і не потрібен якийсь пілотаж. Фактично роботу виконував апарат, а такого виду посли просто трусили бородою там, де було потрібно, і не більше. За часів правління різних президентів кількість кадрових послів коливалася від 57 до 74 відсотків. Тобто приблизно від двох третин до трьох чвертей послів призначали із середовища кадрових дипломатів, а чверть або трохи більше отримували посади за квотою президента як нагороду. Обсяг цієї квоти змінювався не лише через особисті уподобання чинного президента, а й з урахуванням складності міжнародної ситуації. Коли ситуація була тихіша – можна було розширити квоту, і навпаки.
Так от, в умовах, коли Штати йдуть шляхом скандалів і збройних конфліктів, логіка підказує, що професійні дипломати повинні становити максимально можливу кількість послів, але у Додіка цей показник скоротився до 9%. Зрозуміло, що приблизно таке саме співвідношення можна спостерігати і в інших важливих секторах зовнішньої політики, не тільки щодо послів. Звідси й ганебні результати діяльності адміністрації Додіка, і ті глухі куті, з яких вона буквально не виходить.
(Далі буде)