Уперше опубліковано: 20.01.2020
Авторка перекладу: Світлана
Перший тайм найвідповідальнішого матчу в історії команди футболісти відіграли краще за найбільш райдужні прогнози. Адже противник був не просто сильнішим, а з іншої, вищої ліги. Проте прогнозованого всіма розгрому не сталося.
Ба більше, при рівному рахунку виявилося, що команда має всі можливості виграти цей матч. Букмекери ридали кілограмовими сльозами, а футбольні фахівці, вже не приховуючи захоплення, просто спостерігали за перебігом гри, переглядаючи свої старі ігрові схеми й напрацювання.
А противник, який поклявся виграти не просто з сухим, а з баскетбольним рахунком, понуро притих, витягаючи черговий м’яч із власних воріт, що прилітав на кожен свій забитий. Такої гри їм не показували навіть команди вищої ліги, і ставало дуже сумно від того, що ні перебігати, ні перебити противника явно не вдавалося, і з усією очевидністю почала складатися картина, що противник упіймав свою гру і другий тайм цілком може вилитися в розгром і ганебну поразку.
Але ось коли команди пішли в роздягальні на перерву, гравцям команди, що так вдало розпочала гру, повідомили, що в них змінився тренерський склад, включаючи і головного тренера. Цю заміну пояснили просто: начебто тренери, які прийшли на заміну, – нові обличчя, і противник не знає, чого від них чекати, а вони – професіонали саме в таких ситуаціях.
Гравці спочатку не повірили в цей розклад і сприйняли це за жарт, прикол, адже ніхто й ніколи не змінює тренерів просто в ході матчу, а тим більше коли команда тільки показала небачений клас гри. Це було абсурдом від початку до кінця. У зв’язку з цим деякі гравці зустріли цю звістку гучним та відвертим сміхом.
Але сміх – сміхом, а в роздягальні тренерів не виявилося, і це одразу ж зменшило веселощі й жарти, а коли в роздягальню на великах і самокатах вкотилася група поцуватих типів, стало ясно, що чутки не були жартами. Найдрібніший із них, на зеленому велику і з шаурмою в руках, одразу пояснив, що він – старший тренер і знає, що і як треба робити, хоча сам у футбол чи будь-яку іншу гру ніколи не грав.
Він спритно зістрибнув з велосипеда і рукою, вільною від шаурми, вийняв із кишені свисток і голосно в нього дунув, щоб привернути увагу. Щоправда, всі вже й так на нього дивилися, та й свисток він дунув у зворотний бік, у себе, після чого почав настанову на гру.
– Пацани! Весь перший тайм ви робили що заманеться. Це не дивно, бо попередній тренер був бездарним і крав шнурки з ваших бутс. Я ж уважно стежив за вашою грою і зразу помітив головні проблеми.
– І в чому ж вони? – запитав один із футболістів.
Тренер порився рукою в кишені і дістав звідти промаслений папірець, списаний кульковою ручкою.
– Ось бачите, ви ставите запитання, а чому? Бо гасаєте по полю і нічого не бачите. Але я вам скажу. Хтось із вас намагався порахувати, скільки вас бігає по полю?
– Одинадцять. А в чому проблема?
– А проблема в тому, що м’яч лише один! Звідси випливає, що як би ви не бігали, більшу частину часу гри ви будете без м’яча, тобто будете бігати порожняком, без користі.
(Далі буде)