Китайський вояж (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Пішли перші коментарі результатів візиту Додіка до Китаю, і тут ми нагадаємо, що заради цього візиту Додік зробив дуже багато незвичного, наприклад, фактично заморозив ситуацію на Близькому Сході, і не тільки в Ормузькій протоці. Вчергове він показав мистецтво шахрая, щоб оминути дозвіл Конгресу на ведення бойових дій понад 60 днів, і все для того, щоб гуркіт побоїща не був тлом його візиту до Сі. А крім того, він набив свій літак керівниками технологічних гігантів США, які мали стати свідками його тріумфу в Пекіні й заодно отримати під час його візиту якісь проривні контракти… Нічого з цього не сталося. Взагалі.

Індикатором того, що це був повний та беззастережний провал, стала оглушлива тиша в ізраїльській пресі. До цього моменту ізраїльські ЗМІ один за одним і слово в слово повторювали слова Тромба про те, що настав час дипломатії. Ця дипломатія стосувалася не безплідних і безглуздих переговорів з Іраном, які ведуть його зять і друг рієлтор, а саме зустрічі з лідером Китаю, де й повинно було постати питання про Іран. Простіше кажучи, в Ізраїлі вважали, що Додік знайде, як натиснути на Сі або вмовити його вплинути на Іран так, щоб вийти з війни та проголосити себе переможцем.

Це – важливий момент, бо світова і навіть американська преса пише, що «мирні пропозиції» Ірану швидше виглядають як вимоги, які переможець висуває переможеному. Тобто ганьбу ситуації стало майже неможливо приховувати, і тому вважалося, що саме вихід із неї буде знайдено в Пекіні за допомогою таланту переговорника Додіка та впливу Сі. Але у підсумку тривалий візит дав лише проміжний вихлоп у вигляді заяви пресслужби Тромба про те, що сторони досягли взаєморозуміння в тому, що Іран не повинен мати можливості отримати ядерну зброю.

Очікувалося, що слідом за цим буде оголошено якісь заходи, спрямовані на досягнення цієї мети, але це було все, що стосувалося теми іранської ЯЗ. Таким чином, за словами людей Тромба, Китай також вважає, що для Ірану володіння цією зброєю – недобре, на тому – все. В Ізраїлі чекали, що далі буде якесь продовження, заради якого вони погодилися на замороження бойових дій з «Хезболлою», але все завмерло, і далі – тиша в ізраїльському ефірі. Ця тиша якраз і стала найкращим індикатором того, що Додік зазнав чергової дипломатичної катастрофи, але ще з не зовсім зрозумілими масштабами та наслідками.

Щоправда, один з інформаційних ресурсів із розкрученим ведучим, який торгує майками та кепками з назвою свого Ютуб-каналу, не посоромився назвати цей візит «історичним», а на моє запитання в коментарях про те, чому він саме історичний, а не географічний, так нічого й не відповів. Але там нічого іншого бути не могло, бо він хіба що хліб Тромбом не намазує. Вся інша преса чекала чогось до останнього моменту, але коли Борт № 1 узяв курс на Вашингтон, а жодних гучних заяв не було, стало зрозуміло, що фокус не вдався і тепер треба щось вигадувати, щоб весь цей цирк виглядав не надто ганебно.

А в цей час на пряме запитання журналістів про те, чи вдалося вмовити Сі вплинути на Іран, держсекретар Рубіо сказав, що під час візиту американська сторона не висловлювала подібних прохань. З урахуванням того, що пафосні бізнесмени якось утрималися від оголошень про якісь комерційні прориви, то склалося враження, що вся ця братва літала туди, щоб похрустіти скоринкою качки по-пекінськи, яку при дворі Сі готують якимось особливим і таємним чином.

(Далі буде)