Кольори диму (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

ДЗЕРЖИНСЬК

Цієї ночі добрі птахи прилетіли до населеного пункту Дзержинськ Нижегородської області, де розташовано завод імені Свердлова, який виробляє вибухові речовини. За свідченням місцевих жителів, там прогриміло кілька вибухів, після чого із заводу потягнуло білим димком. Куди там вдалося потрапити, наразі невідомо, але вже очевидно, що не у склад готової продукції, а шкода. Як показав приклад Туапсе, ураження складу готової продукції зрештою завдає максимальної психологічної, технологічної та матеріальної шкоди атакованому підприємству.

Воно й зрозуміло, адже якщо на такому підприємстві є чому горіти у великих масштабах або вибухати, то саме це й має бути головною метою, а вже вторинні ефекти завдадуть підприємству максимальної шкоди. Ми ж пам’ятаємо, як вибухнув склад «селітри» у Бейруті. Хоча там залишаються відкритими запитання про те, навіщо Лівану знадобилося стільки добрив, бо їх вистачило б років на сто з тим рівнем землеробства, яке там існує.

Ну, а в Дзержинську просто зобов’язаний бути хоч невеликий, але все ж таки – склад готової продукції. Нехай там буде оперативно зберігатися тонн сто гексогену чи чогось подібного – воно може влаштувати таку повторну детонацію, що місце, на якому до цього стояв завод, цілком можна буде просто переорати і засіяти ріпою або іншою традиційною сільськогосподарською культурою. Але наскільки можна зрозуміти – не цього разу. З іншого боку, дивує реакція місцевої публіки, яка захоплено знімає на відео той самий білий стовп диму, що йде із заводу.

Нехай сьогодні прилетіло не в те місце, де знаходиться вже готова вибухівка, але туди прилітало вже не раз, і статистика каже, що з кожним ударом шанс влучити «в десятку» підвищується. Щойно це станеться, всі, хто займається зйомками події, особливо через шибку, як мінімум повторять долю сотень людей із канадського порту Галіфакс, які спостерігали пожежу на завантаженому вибухівкою пароплаві «Монблан» 6 грудня 1917 року, що перебував у порту. Тоді більшість міста перестала існувати, а роззяви, що стояли біля вікон і спостерігали за димком, залишилися без очей.

До речі, саме за результатами розслідування обставин загибелі та каліцтва людей у ході тієї катастрофи вперше було видано рекомендації триматися подалі від вікон, тому що скло стає вмістищем елементів ураження на набагато більшій відстані, ніж розлітаються осколки снаряда чи бомби. Звідси – заклеєні хрестом вікна, а тепер – «бронеплівки», які в разі чого мінімізують розліт скла. Але на відстані за сотні кілометрів від лінії фронту місцева публіка розслаблено знімає свої Тік-Токи, тож усе це в них ще попереду.

Тим більше що сам населений пункт і завод названо на честь одних із найкривавіших живодерів серед усіх більшовиків. Яша Свердлов створив теоретичну основу військового комунізму і, відповідно, описав механізми масових репресій та геноциду цілих народів, а Фелікс Едмундович працював над створенням механізмів, які й втілювали в життя ці живодерські теорії, беручи безпосередню участь у низці відповідних операцій. Ну, а населення, згодне жити і працювати під іменами цих живодерів, просто зобов’язане отримати фідбек від карми.

(Далі буде)