Кожному, хто марно увірував у споконвічність, варто хоч раз зупинитися серед свого житла і уважно оглянути його, а потім – і себе, і порахувати предмети, які можна беззастережно віднести до споконвічних. Особливо це корисно зробити росіянам. З великою ймовірністю можна припустити, що результат буде дуже близьким до 100% аж ніяк не на користь споконвічності. Якщо в когось є ікони, то й вони не є чимось споконвічним. Релігія прийшла з Візантії, а до цього – з Юдеї, а все викладене в писаннях спочатку було спрямовано лише юдеям. Це потім фантазери, що зрозуміли, як на цьому можна заробити, створили церкву і досі успішно вивертають кишені безглуздих роззяв.
Те саме можна сказати і про матрьошки, створені за подобою японської іграшки – божества Фукурума. І так – чого не торкнися. Побутова техніка, одяг, меблі, сантехніка, освітлення, покриття стін – усе імпортне або створене як аналог західних розробок. Тобто кожен проклинатель Заходу і борець за духовну споконвічність щодня живе у світі предметів, створених не у споконвічний спосіб або не у споконвічних країнах. І тут виникає просте запитання: якщо Захід така клоака, то, може, слід негайно відмовитися від усього західного? До речі, в цьому сенсі георгіївську стрічку або автомобіль, розфарбований сакральним написом «На Берлін», теж варто знищити, бо це все зроблено за західними технологіями. Ось тут і криється корінна, фундаментальна відмінність росії від усього адекватного світу.
2. ЗАХІД
Власне, Захід завжди асоціюється з його осердям – США. Ця країна виявилася локомотивом прогресу і тягне за собою решту світу. Ті, кому вдалося побувати у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі чи інших великих містах, обов’язково ловлять себе на думці, що за своїми монархічними та комуністичними експериментами, численними війнами, часто – взагалі безглуздими, ми відстали від Штатів назавжди, на вічність або навіть на дві вічності. Коротше кажучи, ми ніколи так жити не будемо.
Причому це настільки самодостатня країна, що може собі дозволити жити виключно своїм життям, не звертаючи особливої уваги на те, що відбувається в іншому світі. Щоб зрозуміти масштаб цієї самодостатності, достатньо усвідомити коло інтересів американців. Їм відверто начхати на путіна та його рф і на те, що там вони говорять чи роблять. Багато хто навіть не впізнає руссенфюрера на фото. Українська чи сирійська війна разом із протистоянням у Південно-Китайському морі їм зовсім не цікаві, навіть узяті разом. Ці теми обговорюються за стінами Держдепу, Пентагону чи Білого дому, а у широкого загалу – зовсім інші інтереси.
Достатньо подивитися на центральну пресу США, щоб зрозуміти просту істину: кремлівські багатоходівки не йдуть у жодне порівняння зі зведеннями про американський футбол чи баскетбол. Тим більше сирійські бомбардування або агресія в Лугандоні навіть близько не можуть стояти з викладками про те, як можна заощадити чи заробити трохи грошей.
Практично всі предмети, які оточують американців, створено в самих Штатах, за штатівськими технологіями або на штатівські гроші. Це відбувається тому, що в основу ставиться можливість привести будь-який винахід або відкриття до його комерційного застосування. Будь-яку новацію там намагаються зробити цікавою, корисною чи необхідною для людини. Звідти технології поширюються вже по всьому світу, який потім ходить із мобільними телефонами і не уявляє життя без Інтернету.
Суспільство заточено таким чином, що робити щось корисне – дуже вигідно. Той, хто може зробити щось потрібне з нових матеріалів, форм чи способів виробництва, може стати казково багатим і за дуже короткий час. Білл Гейтс – яскраве підтвердження цього. Інноваційність його ідей та вміння знайти їм практичне застосування зробили його мультимільярдером. Такий шлях відкрито для будь-якої людини, яка має здатність творити нове та корисне. Це дуже важливий чинник. Захід взагалі заточено на інтереси конкретної людини. Вся індустрія працює так, щоб створити товар, який ця людина захоче купити. Якщо вона його купує – товар виробляється, якщо ні – цього ніхто не випускатиме. Тому система перебуває в постійному пошуку нового, що можна обернути на користь конкретного покупця.
Повертаючись до армійського борщу, зауважимо суттєву відмінність самого підходу до цього питання. Американська армія – продовження американського суспільства, і зручності окремого солдата тут розглядаються з тією ж серйозністю, як і в цивільному житті, але з урахуванням армійської специфіки. Як результат, харчування організовано на рівні ресторану середньої руки, де солдат має вибір страв, а їхню якість гарантовано. Всюди, де дислокуються американські війська, підтягується логістика, що робить перебування військових у потрібному місці максимально комфортним. Все буде чистим, кондиціонованим, із водою, опаленням, майданчиками для спорту та іншим. Що найцікавіше, така система буде зручною для солдатів і вигідною для постачальників обладнання та послуг. Там просто не пройшов би номер із совковим армійським борщем.
І так – за що не візьмися. Якщо не будеш робити щось зручне чи ефективне, тебе обов’язково обійдуть конкуренти. З цієї причини до Штатів прямують креативні люди, які не можуть реалізувати свій потенціал у себе на батьківщині. Тому медицина, соціалка та інші речі там такі, що ми цього, напевно, ніколи не матимемо. Штати – орієнтир для всього Заходу, і до чогось подібного прагнуть усі адекватні країни.
Виходячи з цього, можна пояснити глибинний ізоляціонізм Штатів. Вони створили у себе здорову систему, яка штовхає прогрес людства ось уже скоро сто років. Ніхто у світі більше цього не робить з таким успіхом і сталістю. Зрозуміло, що США намагаються огородити себе від тих, хто не має успіхів або ліпить щось подібне до совка, що за визначенням приречене на провал. Ліпити можна будь-що, тільки це призведе до відставання на дедалі більший строк. Наскільки відстав постсовок від Штатів, кожен може уявити собі самостійно.
(Далі буде)