Варто сказати, що підлеглі генерала Наполеона, якого і збирався перемогти Суворов, ще довго збирали по горах живих і вже мертвих солдатів Суворова, щоб одних відгодувати, одягнути і повернути додому, а інших – поховати за християнським звичаєм. Що тут важливе – що полководець Суворов, який шукав зустрічі з Наполеоном, показав справді найвищий клас бойового мистецтва. Перебуваючи в Італії, він пішов воювати Наполеона в загальному напрямку «північ», де йому й трапилися ті самі Альпи. З цього випливає, що, напевно, Олександр Васильович вирішив зловити супостата в районі паризького аеропорту імені Шарля де Голля, бо для цього треба було справді рухатися на північ.
Але тут виникає обставина, яка ніяк не в’яжеться з титулом генералісимуса, і ось чому. Якби навіть Альпи було подолано без жахливих втрат і через два-три місяці вдалося дістатися до вказаного вище аеропорту, то в довідковому бюро Суворову розповіли б вкрай сумну історію, сенс якої звівся б до такого: «Приходьте іншим разом, мсьє Наполеона немає вдома».
Найприкріше тут те, що сам Суворов залишив опис свого ставлення до Наполеона в листі до свого племінника Горчакова. Суворов співає оди і кантати Бонапарту, називаючи його «диво-богатирем» та іншими богоподібними епітетами. До речі, вдячні нащадки потім перекрутили текст листа і подали все так, що Олександр Васильович називає диво-богатирями власних солдатів. Нічого такого Суворов не говорив і не писав. У нього був один диво-богатир, а солдатів своїх він особливо не шанував і не беріг.
У кого є ілюзії щодо цього – нехай уважно вивчать «перехід через Альпи», і там буде видно справжнє ставлення полководця до своїх солдатів. Просто дивно, що слова, які мав сказати Суворов, сказав Жуков через півтори сотні років: «Солдат не шкодувати, баби ще народять». А ось Наполеон не залишив про Суворова жодних вражень. Він просто не знав цього ексцентричного та неврівноваженого персонажа і нічого від цього не втратив. Тобто ні наявність, ні відсутність генералісимуса Суворова не змусила Бонапарта сказати на його адресу “Comment ca va”, що означає «Не кашляй голосно, старий». Йому була перпендикулярна наявність такого типа з найвищим військовим титулом.
Фактично Суворова розгромив один із воєначальників Наполеона малими силами і без особливої метушні, але не це найсумніше. Сам цей факт говорить про те, що Суворов не мав розвідки навіть у зародковому стані. Якби в нього була така служба, він би знав, що в цей час Наполеон воював у Єгипті, і якщо дивитися на територію з Італії, то треба було рухатися не на північ, а на південь, щоб дати бій Бонапарту.
Тож як полководець Суворов був такий собі вояка. У нього краще виходило топити в крові селянські повстання або псувати підлітків обох статей, які були його селянами-кріпаками. Втім, полководець Кутузов теж був обтяжений цими турботами і бавився з підлітками навіть замість участі в Бородінській битві.
Усе це до того, що яку знамениту історичну особистість совка-імперії не візьми, насправді там виявиться щось настільки непристойне, що якби хтось почав це знімати у вигляді історичного фільму, його просто не випустили б на екрани навіть із позначкою 21+. Але легенда є легенда, тут сперечатися не варто, і навіть із Жукова можна зробити «непереможного» полководця.
Тут сперечатися про смаки – немає сенсу. Подобається це росіянам – та заради бога. Вони можуть розповісти про те, що і Суворов, і Кутузов, та й Жуков особисто і по кілька разів перемагали Наполеона, що називається, «віч-на-віч» і навіть у союзі з Адольфом Алоїзичем Гітлером. Причому товариш Сталін особисто вів танк на бриючому польоті, з якого шашкою відрубав голову Гітлеру, а потім – і Наполеону. Якщо й цього буде недостатньо, то можна розширити картину та уточнити епізод рубання голів головних супостатів, повідомивши про те, що в цей час товариш путін подавав товаришу Сталіну боєприпаси: кулеметні стрічки, гранатомети – і навіть кілька разів вистрілив у ворога з табельного «Макарова».
І ось із плином часу слідом за Ватутіним з нашого історичного простору стирається ім’я і цього неврівноваженого збоченця, якого сусіди вважають героєм і великим полководцем. З території військового ліцею вивезено монумент «Суворов на коні та з шашкою», і кажуть, що його готові прийняти у Швейцарії, де можуть поставити в тому місці, де чорти понесли генералісимуса через гори до його чергової військової поразки. Швейцарців можна зрозуміти: вони збудували низку тунелів під горами, де зараз проходять міжнародні транспортні потоки, і витратили на це великі гроші. Публіці треба дати відчути різницю і показати, що навіть силами регулярної армії долати гори була та ще пригода, з величезними втратами та іншим.
Загалом ми можемо зрозуміти, чому за таких виродків тримаються в московії. Їм просто нема за що і нема за кого більше триматися. Якщо розповісти правду ще й про них, то весь їхній вошивий курник просто звалиться під вагою власної гидоти. Можна зрозуміти і швейцарців, а нам воно навіщо потрібне? Всі ці суворови, ватутіни та інші – нічого, крім горя, не принесли нашій землі, тому нема чого їм у нас робити. А «не такі росіяни», звісно, можуть мати власну думку з приводу відмивання нашої історії від гидоти. Це – їхнє право. Нехай вони свою думку скрутять у трубочку і знайдуть йому гідне застосування, а нам воно й даремно не треба, і своїх героїв у нас достатньо, просто всі постаменти було зайнято іноземними катами, але слава богу, все налагоджується.
Одним словом – кацап не людина, а безрога скотина. Не треба вірити кацапам та брати до уваги їх висери щодо історії світу, а особливо їх власної історії. Смердюки, узкій дух.