Без аналогів (Частина 3)

Чим більше корабель ремонтували, тим сильніше він ламався і ставав непридатним. А коли це намагалися робити в морі – й поготів. Працюючи зі збоями, остаточно вийшли з ладу бортовий комп’ютер «Ельбрус» і система спостереження «Корал», що складалася з безлічі датчиків, і що б з ними не робили, вони так і не подали ознак життя. Це при тому, що з 1988 року посудину вже було прийнято на озброєння флотом.

Близькість до Японії могла б підказати альтернативне використання «Уралу» у вигляді ядерного камікадзе, але чи це нікому на думку не спало, чи воно таки спало, але екіпаж просто розбігся з нього до останніх ста осіб, та все залишалося, як є. «Урал» нічого не розвідував, а тупо стояв у Владивостоці.

Здавалося б, совок уже пішов під укіс і вже було не до шпигунства за американськими випробуваннями, а тому служба на «Уралі» могла стати сумною, як згодом на авіаносці «Кузя», але різноманітні події, що регулярно траплялися на шпигуні, не давали розслаблятися нікому.

Ми пам’ятаємо, що нещодавно на «Кузі» спалахнула чергова пожежа, і загалом така подія надає не надто багато веселощів екіпажу, але якщо на іншу чашу терезів покласти шашлик, невдало засмажений матросами, то тут не все стає так очевидно.

З іншого боку, пожежа на «Кузі», який працює на хмизі та оленячих рогах, – це одне, а пожежа на судні з двома ядерними реакторами – зовсім інше. Тим більше що пожежа на «Уралі» сталася влітку 1990 року, коли всі, в тому числі і його екіпаж, на прикладі Чорнобиля вже чітко уявляли, чим закінчуються подібні речі. В результаті «велику частину судна було пошкоджено», як потім повідомляла російська преса. А це означає, що відновлювати це диво техніки стало ще складніше, а швидше за все – взагалі неможливо.

Але якби це була звичайна іржава калоша, корабель можна було б просто пустити на металобрухт або продати в такому вигляді тим, хто згодом переплавить його і надішле в совок, а потім – у рф щось корисне і за великі гроші, тільки от із атомними посудинами такі номери не проходять. Побудувати їх нелегко, але й утилізувати теж непросто.

Тож командування ВМФ вирішило, що диво техніки нехай постоїть на якорі, доки хтось не ухвалить остаточного рішення про те, що робити з цим «аналаговнєт». Але й це рішення виявилося небезпечним, бо могло вилізти боком. Трохи більше ніж через рік, восени 1991 року, під час сильного шторму «шпигун» зірвався з якорів і ліг у небезпечний дрейф у напрямку скелястого острова.

Між іншим, авіаносець «Кузя» теж намагався вчудити щось схоже. Так, одного разу він втратив хід поряд із Мальтою, і штормовий вітер поніс його у бік скелястого берега. Тоді 6-й флот США було піднято по тривозі на випадок проведення аварійно-рятувальної операції. Відтоді «Кузя» ходить виключно в супроводі океанських буксирів, ну, а флоти НАТО теж супроводжують його не як противника, а як потенційного пірнальника.

Але як із «Кузею», так і з «Уралом» справа обійшлася без катастрофи. Втопити два діючі реактори поруч із Владивостоком – це було б точно не за фен-шуєм. І тоді було ухвалено високотехнологічне рішення, внаслідок якого «Урал» намертво пришвартували до берега.

Здавалося б, на тому все найвеселіше й закінчилося, але ні! Як випливає з російської преси, за 1991 роком прийшов рік 1992, і загалом саме по собі це не мало якось позначитися на цьому атомному «магніті проблем», але де там! Поруч вибухнув склад із боєприпасами, і корпус судна було серйозно побито уламками боєприпасів. Враховуючи те що два ядерні реактори – не абищо, його відігнали в місце, де нічого не мало вибухнути взагалі. Але й стоячи в безпечному місці, «Урал» показав свій незламний характер. Він став приймати воду й дав крен 5 градусів.

З цієї миті стало зрозуміло, що з ним треба щось робити. Пропонувалося відігнати його у віддалене місце Далекого Сходу, щоб використовувати його реактори як електростанцію для місцевих потреб, але ніхто не дав гарантії того, що цього красеня вдасться довести до місця і він не стане каміном на дні для морських риб. Кажуть, що хтось пропонував йому приробити колеса і доставити його до місця суходолом. Але й ця ідея не прижилася, і зрештою було прийнято рішення утилізувати диво техніки.

У всій цій історії важливим є те, що «Урал» так і не використали для того, для чого його будували. Жодного разу. І тут повертаємось до путінської ракети, яка… Ну, а далі – за текстом.