Автор: anti-colorados

Такого теоретика та мислителя там не може бути тому, що на нього немає суспільного запиту. Теоретик з альтернативним уявленням про влаштування армії та її функціонування, можливо, з’явиться лише після того, як буде переглянуто ставлення до цінності людського життя вже не в армійському розумінні цієї ціни, а загалом. Грубо кажучи, доки діятиме принцип «Баби ще народять», жодних фундаментальних змін просто не може статися тому, що вони банально нікому не потрібні.

Звідси вибудовується все, починаючи від тіла збройних сил і закінчуючи плануванням бойових операцій. Солдат – витратний матеріал, яким можна затикати будь-які недоліки в тій чи іншій ситуації. «Будь-якою ціною» та «незважаючи на втрати» – це саме та надбудова над фундаментом, яка і проявляється у повсякденному житті. Звідси випливає, що створити вигляд і мати результат – поняття не рівнозначні, а все це тягне за собою хвіст феноменів, які мені особисто довелося спостерігати в совковій армії.

Найбільш потрібними та перспективними офіцерами були ті, хто міг влаштувати правильну показуху, написати правильний звіт і знайти способи, як у начальства все було і за це йому нічого не було. Вони швидко просувалися по службі і ставали великими начальниками, яких «не брала жодна причина». Як приклад: якось виїхали на стрибки, і я з товаришем потрапив у «корабель» (Ан-2) зі штабними офіцерами. Лежимо на травичці, чекаємо на завантаження, і вони між собою різні теми обговорюють і сміються з різних речей, які розуміє лише той, хто глибоко в темі, і слухаючи це, я отримав уявлення про боєздатність нашої частини.

Автопарк, у якому стояла вся бойова техніка, було поділено на дві частини. В одній була техніка, яка використовувалася щодня або для навчань, а друга – НЗ. Там стояла техніка, яка призначалася для ситуації, коли виникає військова загроза і частина йде зі свого розташування в ліс, де чекає подальших дій, уникаючи повітряного удару. Так от, уся техніка має бути відремонтована, заправлена і стояти на колодках. За потреби її зіштовхують із колодок, і за кілька хвилин вона вже йде з території частини.

Побачити цю техніку можна було дуже рідко, тому що вона стояла в опечатаних боксах і охоронялася вартовими. Тож про фактичний стан усієї техніки НЗ могло знати лише керівництво частини. Так от, між собою теревенили зам по тилу і зам по озброєннях. Вони зі сміхом говорили про те, що вони – за мир, бо якби почалася війна і треба було б штовхнути техніку НЗ без пального, а де-не-де – без двигуна чи коліс, то їх би відразу поставили до стінки. А, між іншим, усе піддається обліку, перевіркам тощо. І так – куди не кинь. Так влаштовано систему.

Безумовно, в мене немає жодних даних про стан нинішніх ЗС рф, але думаю, що там недалеко пішли від того, що було раніше. Якби це було інакше, не було б ось таких фото:

І це ж іде далі, не тільки в самих збройних силах. Знову ж таки, якби це було інакше, не було б таких текстів, які з’явилися сьогодні в російських ЗМІ.

«Держпрограма озброєнь, на яку щорічно з бюджету виділяється близько 2 трлн рублів, продовжує підтверджувати погану корупційну славу. 300 мільйонів рублів із коштів держоборонзамовлення було викрадено в АТ «Східна верф» – одному з найбільших суднобудівних підприємств Далекого Сходу, яке спеціалізується на постачанні кораблів для Тихоокеанського флоту».

Тобто – живий совковий курилка. Тому коли «добрі друзі» нам вливають свою отруту, можна просто посилати їх кудись подалі, ну, а якщо ні, то варто згадати ось цей невеликий нарис і просто мати це на увазі. А головне – не забувати, що противник, безумовно, намагатиметься вбити нашу волю, і не дати йому це зробити можемо тільки ми: я, ти, він, вона. За нас цього ніхто не зробить.

Від Svitlana

4 коментар до “Про силу духу (Частина 4)”
  1. Якщо сподіваєшся на повну не боєздатність противника, неодмінно програєш. Тому і життєво необхідна розвідка, насамперед агентурна, а космічна та аеро лише підтвердить.

    1. Так давно сказано кимось, що вже стало прислів’ям – бажаєш миру – готуйся до війни.

  2. ФАКТИЧНИМ Підтвердженням сказаного у цьому розділі, може бути стан за часів совдепії, техніки «НЗ», починаючи із Заходу, в Криворізькому гарнізоні, що перебувала на обліку «танкової голубої дивізії», зенітної ракетно-артилерійської дивізії, та купи їм подібних, аж до міста Магадану, де затвори ГАРМАТ, що перебували законсервованим на «НЗ», просто навіки приржавіли, а вузли та блоки з техніки, були МАСОВО розкомплектовано і розпродано, аж у «народне господарство» совдепії !!!
    Військові прокурорські з вертухаями з КДБ, керовніки з ЦК мацкви і союзних рєспублік, просто обісралися розслідувавши та побачивши у 1981-85 роках, РЕАЛЬНІ МАСШТАБИ цієї «загрози» для НАТИ!! Але і пломбіру і ковбаси варьонки, можна було взяти записавшись у ЖИВУ чергу!!! А члЄнін, був такой маладой і юнай актябірь упєрдє ….

  3. Реальний стан техніки “длительного хранения” зампотил з зампотехом могли тільки уявляти. Реальний технічний стан виявляли під час регламентного ремонту або регламентного обслуговування. У бт техніки він був трохи кращим, а у автомобільної і спеціальної техніки на будь якому шасі все було погано. Це виявили ЗСУ після зняття цієї техніки зі зберигання в 2014-2015 році. Техніка була дуже погано законсервована і взагалі не знала регламентного обслуговування. Згадайте фільм “Свадьба в Малиновке” і розповідь про стан кулеметів.
    На початку АТО московити готові були діяти тут і зараз, у нас з цім були проблеми від солдата до генерала. Але після славнозвісної команди “Бачиш – х…чиш” ситуація змінилася.
    А хараз бойовий дух українського суспільства вкрай поганий, бо ТЦК стали головним ворогом.

Коментарі закриті.