Автор: anti-colorados
Але це ще не все. Плюс до цього, Штати організували мости постачання озброєнь, запасів, обладнання та всього іншого для своїх союзників – Великої Британії, СРСР, Франції та Китаю. Це і є та сама програма «Ленд-ліз», про яку часто і зневажливо відгукувалися в совку. Так от, крім прямих постачань зброї, в тому числі танків і літаків, Штати змогли забезпечити совок усім тим, що було необхідно для відновлення військової промисловості. Простіше кажучи, Штати провели другу, але набагато швидшу і масштабнішу індустріалізацію совка.
Але взяти і визнати це – не можна, бо в такому разі від величі залишиться лише м’ясо, що його бездарне військове та політичне керівництво витрачало мільйонами і без найменшої рефлексії, а все інше – одразу відпадає. Адже якщо з цієї формули вилучити ленд-ліз, решта руйнується.
Якось довелося читати багато мемуарів і збірок листів солдатів і офіцерів Вермахту, які ті писали своїм рідним і близьким, і в кількох із них було написано приблизно те саме: розвідка не змогла розкрити велику частину військової індустрії противника за Уралом. Ба більше, навіть у того ж Гальдера було написано, що командуванню не було майже нічого відомо про військову промисловість поза європейськими індустріальними центрами. А найпікантнішим у цьому було те, що вони б нічого не могли дізнатися, навіть маючи супершпигунів. Це тому, що ніяких таких центрів перед війною не було. А потім, коли різними каналами до Берліна пішла інформація про те, що американці потоком шлють у совок промислове обладнання для відновлення військових підприємств, там просто відмовлялися вірити в те, що таке можливо в принципі.
Тобто можна було зібрати два, три, п’ять мільйонів осіб для армії, але якщо в них немає зброї, немає техніки, їх нічим годувати і нема у що обмундирувати, то ні про яку війну не може бути мови, а без Штатів совок нічого цього не мав. І ось покидьки на зразок путіна зараз розповідають про те, що вони не просто самі всіх перемогли, а й воювали з тими, хто їх, уже напівдохлих, вигодував і поставив на ноги. Те саме і з Китаєм, а можливо, навіть гірше. Схоже, що там тему американського Ленд-лізу табуйовано ще з однієї причини.
Тут уже справа не лише у спадковій невдячності, а й у тому, що якщо це розказати, та обваляться не тільки міфи, а й нинішні зовнішньополітичні парадигми. А вся річ у тому, як заведено називати Китай. Зрозуміло, що самі себе вони називають Піднебесна чи щось у цьому дусі, але загалом якщо відійти на крок від лірики, то виявиться, що найчастіше країну називають Китай або Чайна. Але насправді повна назва країни – Китайська Народна Республіка. Принаймні, так її записано як члена ООН та постійного члена Ради безпеки ООН. І нинішня комуністична влада, не сильно наполягаючи, але все ж таки має на увазі, що вона люто воювала у Другій світовій, щоправда з японцями.
І ось тут Ленд-ліз ламає всю гру під корінь. Ні, навіть не тим, що США постачали до Китаю зброю, техніку та боєприпаси для боротьби з Японією, а тим, який саме Китай отримував цей ленд-ліз. У літературі чітко вказано назву – Китайська Республіка, і тоді нею керував Чан Кайші. Саме його уряд і армія тримали антияпонські позиції, і тому Штати саме цьому Китаю передавали зброю. А в цей час війська Мао Цзедуна зображували «Великий похід», або, якщо просто – втечу від японської армії.
(Далі буде)
Самоназва Китаю – “Серединна держава”, тобто вони вважають себе центром Всесвіту, а навкруги варвари неосвічені.