Кіоск вечірньої жерсті (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

АНЕКДОТ ДНЯ

Відразу слід зробити застереження в тому плані, що сама подія, яка стала предметом анекдотичної ситуації, відбулася позавчора, але анекдотом вона стала саме сьогодні. Як було сказано раніше, за один день лапті втратили відразу два аероплани – фронтовий бомбардувальник Су-34 і транспортний літак. Сам по собі цей дуплет – уже чудова подія, але подальші подробиці породили певну інтригу. Справа в тому, що наш Генштаб не заніс ці втрати противника у свою скарбничку. Звісно, для такої скромності можуть бути свої підстави, але не у двох випадках поспіль, а лапті – теж не надали жодних подробиць. Навіть про несправність на борту нічого не розповіли.

І загалом лаптів можна зрозуміти, бо виставити один і той самий діагноз для загибелі двох літаків, що розбилися впродовж кількох годин, було б явним перебором. Тим більше що типи літаків були зовсім різними, а наскільки можна зрозуміти, їхня зустріч із землею відбулася в різних локаціях. Саме з цієї причини підвести два падіння літаків під один знаменник виявилося перебором навіть для лаптів.

Ну, а з суто оповідальної точки зору, Су-34 виглядав набагато більш відповідним приводом для анекдоту. Воно й зрозуміло: лапті довго й натужно розповідали про те, що це – вершина авіаційного мистецтва і що він може робити буквально все, хіба що каву не заварює і шкарпеток не пере, але збити його взагалі неможливо, а розумні бортові системи можуть думати настільки швидко, що аж страшно. Проте ховрахи в степу залишилися дуже незадоволені гуркотом, який влаштувала ця залізяка. Але виявилося, що не Сушка стала предметом анекдоту, а вантажний Ан.

Далі ми спробували реконструювати обставини загибелі аероплана за тими уривками даних, які видають самі лапті. Здавалося б, ну, впав вантажний літак, та й чорт із ним. Хіба мало їх падало раніше і впаде у майбутньому? Але ні, на ньому болісно сфокусували увагу, і там навіть почали сперечатися про те, скільки було тушок на борту – 29 чи 30. Різночитання виникли з приводу кількості екіпажу. За одними даними, їх було шестеро, і тоді загальна кількість «двохсотих» – 29, а за іншими даними, членів екіпажу було семеро.

І ось сьогодні все прояснилося. «Двохсотих» таки 30, а різночитання виникли з приводу стюардеси, з якою ніяк не могли визначитися, член вона чи не член. Але й пасажиром її також не можна було назвати просто тому, що пасажири там виявилися дуже незвичайними. Буквально відразу після події гауляйтер Мурманської області заявив про те, що на борту літака, який розбився, перебували військовослужбовці його військового округу, а саме  Північного флоту. Ми відразу висловилися в тому сенсі, що прості військовослужбовці літаками не катаються. І ось сьогодні з’ясувалося, що так воно й було.

Серед поціновувачів творчості Йосипа Кобзона виявився цілий генерал-лейтенант:

І загалом навіть тут немає приводу для анекдоту. Хіба мало цих генералів забаранено останнім часом? І навіть генерал-лейтенантів. Тут просто можна було вказати, що на генералів там напав ящур або вітрянка, але не все так просто.

(Далі буде)