Автор: anti-colorados
Тетчер дала згоду на приведення цього плану в дію, але все одно вважала такі дії Аргентини абсурдними та нереальними. Загалом її думка змінилася лише 31 березня, коли розвідка доповіла про те, що експедиційні сили Аргентини почали висування до островів. Примітно, що вона сказала про цей момент: «Тієї ночі ніхто не міг мені сказати, чи зможемо ми відібрати Фолкленди назад. Ми цього не знали». Тобто відбувся відомий перехід позицій з «Цього не може бути» до «Що тепер із цим робити?»
Як і очікувалося, швидкого реагування Британія не могла забезпечити технічно просто тому, що відстань від Аргентини до островів майже вдесятеро менша, ніж від Британії. І ось 2 квітня Аргентина розпочала бойову операцію із захоплення островів. По суті, тримати оборону островів не було кому, і їхню долю було вирішено.
Лорд Карінгтон, міністр закордонних справ Великої Британії, виступив перед парламентським комітетом з оборони з відповіддю на звинувачення в тому, що він не реагував на вхідні сигнали про підготовку агресії в тому плані, що до нього чіткі сигнали не надходили, і 5 квітня подав у відставку. ООН висловила сувору стурбованість і закликала Аргентину припинити окупацію та відвести війська. На що Аргентина послала ООН за адресою з координатами по осях Х, Y та ще однією літерою, заявивши при цьому, що Крим, точніше – Фолкленди – споконвічна їхня територія і що Британія володіла ними незаконно.
Як видно з розвитку цих подій, МЗС злило воду і залишило Тетчер усе це розплутувати самій. Меггі звернулася до військових, і ті опинилися на місці, спокійні та рішучі. Їй доповіли, що флотське угруповання стоїть під парами, а от із піхотою, яка має вибивати противника з островів, є проблеми. Майже всі сухопутні війська було розписано під угруповання в Європі й НАТО. Їх не можна було знімати звідти і кидати в бій. Тоді довелося робити збірну з морської піхоти, кількох підрозділів спецназу та окремих піхотних батальйонів.
Це військові зробили швидко і без рефлексії, але їх цікавило питання про те, які повноваження в них будуть уже на місці. Як там із гуманізмом, загляданням ворогові в очі, щоб там знайти мир чи аналіз сечі, і взагалі, що робити з противником, якщо той підвернеться під руку. Адже воювати з більшовиками всі були готові вже давно, а ось із цим противником – інша справа. Кажуть, що Меггі скуйовдила шевелюру і сказала: «Валіть їх усіх, якщо не здадуться». Більше військовим нічого й не треба було.
5 квітня до островів декількома групами висунулась флотилія зі ста кораблів і суден, у тому числі реквізований на час операції лайнер «Королева Єлизавета 2», який віз піхоту, а ядром оперативної групи були авіаносці HMS Hermes і HMS Invincible з авіакрилами, що складалися з літаків Siddeley Hawker Harrier. Більше ніякої авіації у Британії там не було.
Поки основні сили тільки підходили до операційного району, в період з 21 по 25 квітня ескадрилья «D» 22-ї спеціальної повітряної служби (SAS), а також секція Спеціальної човнової служби (SBS) та рота «М» із 42 групи командос уже відбили острів Південна Георгія.
(Далі буде)