Саме в цій ситуації дивне те, що республіканська частина Конгресу взагалі ніяк не реагує на те, що Додік віджав у Конгресу частину повноважень. Мабуть, їм там тепло і сито, і тому вони не мають наміру якось на це реагувати. І фокус тут не в тому, що сьогодні там немає інструментів для того, щоб поставити зарваного гольфіста на місце. Нічого подібного. Законодавство США, хоч і наскрізь діряве і часто – запліснявіле, все ж таки має набір механізмів, які могли б ввести ситуацію з цим пацієнтом в якесь адекватне русло. Інша річ, що цими інструментами нема кому скористатися, і це незважаючи на те, що всім зрозуміло, до чого це веде вже США. Причому не тільки зараз, а й у віддаленій перспективі.
Але Додік, будучи формалізованим шахраєм, дозволяє собі ще й викривати когось у різних гріхах, роздаючи такі оцінки, за які простого смертного вже давно притягли б до суду та розмазали там по стінах. Але йому це сходить з рук через статус та відповідний імунітет. Тобто попри те що в будь-якій демократичній країні ніхто не може назвати когось злочинцем, доки не набуло чинності відповідне судове рішення, Додік це робить без проблем, тим самим підмінюючи собою вже судову гілку влади. Але слід зауважити, що, на відміну від Конгресу, суд все ж таки дає гідні відповіді цьому правовому нігілізму.
Так, буквально щойно Додік спробував скасувати право на громадянство за народженням. Генеральна прокуратура звернулася до суду для того, щоб той відреагував на «специфічний туризм», коли жінки приїжджають до США, щоб народити там дитину, яка автоматично отримує номер соціального страхування і стає громадянином США, з усіма відповідними наслідками. Суть вимоги зводилася до того, що ця норма, формалізована в середині 19 століття, безпосередньо стосувалася дітей рабів, привезених до США, і її було довільно розширено на всіх.
Для моральної підтримки позиції прокуратури на засідання Додік з’явився особисто. І в нього на очах прокурора, колишнього особистого адвоката Тромба, суд розмазав тонким шаром. Він не лише вказав на дивну позицію прокуратури, яка так і не змогла знайти жодного слова «раб» у відповідному нормативно-правовому акті, а й побічно звинуватив заявника у незнанні фундаментальних правових документів США, зокрема Конституції. Додік, зрозумівши, до чого йде діло, – покинув зал без дозволу суду.
Такі фокуси він викидає не вперше, а це розцінюється як неповага до суду, і за це можна отримати несумний штраф. Але це – не все. Покинувши зал, Додік одразу почав писати пости у своїй соціальній мережі «Сру в сошил», поливаючи суддів помиями. При цьому він пише, що ці наволочі забули, хто їх затверджував на посаді, а тому вони зобов’язані підтримувати його у всьому. Загалом таку дикість можна було б уявити в якійсь банановій республіці, але не в США. А тепер цю грань стерто.
Але все це – внутрішні проблеми, і вони стосуються самих американців, а от авторитет США проявляється або знищується на полях міжнародної політики. Сто років з часів фінальної фази Першої світової війни США утверджували свій глобальний статус потом і кров’ю, напруженою працею низки поколінь і після Другої світової війни вийшли на рівень однієї з провідних країн світу. За це нове становище у світі і за те, щоб до першої особи США прислухалися всі, було заплачено дуже високу ціну. Причому ні сам Додік, ні його сімейка не зробили жодного внеску в цей новий статус.
(Далі буде)